№ 40520521, 16.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. Справа № 917/2437/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Горбачова Л.П.,

при секретарі Полубояриній Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Лещенко Г.М. (дов.№01-11/4187 від 03.04.2014р.),

відповідача - Філатової О.П. (дов.№б/н від 02.01.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою ПАТ "АвтоКрАЗ" (вх.№2113П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2014 року по справі №917/2437/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава в особі Кременчуцької філії, Полтавська область, м.Кременчук,

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", Полтавська область, м.Кременчук,

про стягнення 82653,18 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" вартості теплової енергії, спожитої без відповідного договору, в розмірі 82653,18 грн. (як вартості безпідставно набутого майна).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Погрібна С.В., суддя Кльопов І.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул..Київська,62, код ЄДРПОУ 05808735) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул. Старий Поділ,5) в особі Кременчуцької філії (39601, Полтавська область, м.Кременчук, вул. 60 років Жовтня,8, код ЄДРПОУ 25717118) вартість спожитої без договору теплової енергії в сумі 82653,18 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2014 у справі №917/2437/13 та прийняти нове рішення про відмову ПАТ "Полтаваобленерго" в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що факт здійснення теплопостачання для опалення приміщень апелянта у зазначеному позивачем обсязі у спірний період не підтверджено достатніми доказами. Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2014 року по справі №917/2437/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№7628 від 11.09.2014р.).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідач у відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 573346 від 11.12.2003 року, є власником приміщення загальною площею 398,9 м2 по вул. Ватутіна, 7 у м. Кременчуці, до складу якого входять вбудовані в житловий будинок приміщення № 49 площею 137,3 м2, № 50 площею 160,7 м2 та № 51 площею 100,9 м2 (а.с. 8, том 1).

Положеннями ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" (№ 2633-IV від 02.06.2005 року) передбачено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання з теплопостачальною організацією договору на постачання теплової енергії.

Відповідно до вимог п.24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив споживання теплової енергії в належних йому приміщеннях без укладення відповідного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про надання інформації щодо розміщення у спірному приміщенні споживачів, які зобов'язані здійснювати оплату спожитої теплової енергії та про необхідність договірного врегулювання відносин.

У зв'язку з відсутністю з боку відповідача відповідного реагування на ці звернення, листом № 05-03-07-2/239 від 25.03.2013 року відповідача було повідомлено про необхідність негайного звернення до теплопостачальної організації з метою впорядкування відносин та вирішення питання про погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, а також попереджено про можливість звернення до суду з позовом в разі невиконання цих вимог (а.с.16, том 1).

Проте вказане звернення було залишене відповідачем без відповідного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2013 року позивачем було проведено комісійне обстеження системи опалення приміщень, які розташовані за адресою: м.Кременчук, вул.Ватутіна,7. За результатами обстеження встановлено, що приміщення загальною площею 223,8 м2 за вказаною адресою має внутрішньобудинкову систему опалення (гаряче водопостачання відсутнє), про що був складений відповідний акт (а.с. 17, том 1).

Відповідно до здійсненого позивачем з урахуванням теплового навантаження, а також тарифів на теплову енергію розрахунку вартість теплової енергії, спожитої відповідачем у період з жовтня 2010 року по квітень 2013 року, становить 82653,18 грн. (а.с.11-а.с.15, а.с. 18 том 1).

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти( ч.2 ст. 11 Цивільного Кодексу України ). Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" та ст. 275 ГК України споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі відповідного договору. Обов'язок укладення такого договору споживачем із теплопостачальною організацією встановлено, зокрема, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 24 Правил користування тепловою енергією.

Нормами ст. ст. 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, окрім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Положеннями п. 1.5. Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000 року (чинні на момент виникнення правовідносин) передбачено, що приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача і обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією.

Згідно із п. 20 Правил користування тепловою енергією в разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря і кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 ст. 1212 ЦК України зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Нормою ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За змістом ст. 1 ГПК України та ст. ст. 15, 16 ЦК України особа звертається до господарського суду у визначений чинним законодавством спосіб за захистом порушеного права. З аналізу правового регулювання, викладеного у гл. 83 ЦК України вбачається, що порушення права потерпілої особи у спірних правовідносинах пов'язане із позбавленням (втратою) належного йому майна і невиконанням набувачем майна обов'язку, що визначений законодавчо.

В ході судового розгляду справи відповідач наголошував на недоведеності факту споживання теплової енергії у заявлений до стягнення період.

Колегія суддів зазначає, що спірне приміщення має централізоване опалення, факт постачання позивачем теплової енергії до цього приміщення в періоди опалювальних сезонів підтверджується, зокрема, розпорядженнями Кременчуцької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, нарядами на підключення і відключення теплоносія, актом про централізовану систему опалення тощо, які містяться в матеріалах справи (а.с. 169-а.с.192, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду даної справи судом на підставі клопотань відповідача (а.с. 193-195, а.с.207, том 1) двічі було призначено судову експертизу з метою визначення теплового навантаження у приміщеннях, розташованих за адресою: м. Кременчук, вул. Ватутіна, 7, проте в обох випадках матеріали справи були повернуті до суду через неможливість проведення експертизи.

Щодо висновку суду першої інстанції про відхилення клопотання відповідча про застосування позовної даності, то колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалося вище, у 27.03.2013 року позивачем було проведено комісійне обстеження системи опалення приміщень, які розташовані за адресою: м. Кременчук, вул. Ватутіна, 7. Даним обстеженням було встановлено, що приміщення за вказаною адресою загальною площею 223,8 м2, яке фактично перебуває у володінні відповідача (замість 398,9 м2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно), має внутрішньобудинкову систему опалення за відсутності гарячого водопостачання. До цього моменту, тобто до проведення обстеження, жодних пояснень з приводу бездоговірного споживання теплової енергії відповідачем позивачеві не надавалось, будь-які докази її надання у справі відсутні.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що лише у березні 2013 року позивачеві достеменно стало відомо про факт порушення його прав з боку відповідача, межі порушень його прав та про вартість втраченого майна (спожитої без договору теплової енергії), а тому законна та обгрунтовано відхилив клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи приписи діючого законодавства, з урахуванням фактичних обстави справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення .

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2014 року по справі №917/2437/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.09.2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.