№ 40517621, 16.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 924/679/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Юрчук М.І. ,

судді Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пронюк В.Я. (дов. №14-182 від 15.07.2014 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2014 р.

у справі № 924/679/14 (суддя Гладій С.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради

про стягнення 6103,90 грн., з них 4783,95 грн. - пені, 1319,95 грн. - 3% річних

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року у справі №924/679/14 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Гудак А.В., суддя Юрчук М.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернувся з позовом до господарського суду про стягнення 4783,95 грн. пені та 1319,95 грн. 3% річних, які нараховані в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання та розподіл природного газу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області області від 15.07.14 р. у справі №924/679/14 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради про стягнення 6103,90 грн., з них 4783,95 грн. - пені, 1319,95 грн. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2391,98 грн. (дві тисячі триста дев'яносто одна гривня 98 коп.) пені, 1319,95 грн. (одну тисячу триста дев'ятнадцять гривень 95 коп.) 3% річних, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору; в позові, в частині стягнення 2391,98 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення в частині відмови у стягненні 2391,98 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в цій частині.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, на думку апелянта, всупереч вимогам ст. 4-2 ГПК України щодо рівності сторін, місцевий господарський суд в обґрунтування зменшення пені поклав доводи відповідача та не навів жодних доказів, на підставі яких прийняте таке рішення.

Також, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми ст. 549 ЦК України, оскільки, на думку скаржника, судом не було встановлено, чи є даний конкретний випадок винятковим. Таким чином, місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Крім того, апелянт звертає увагу на той факт, що відповідно до ст. 233 ГК України, суд першої інстанції був зобов'язаний враховувати майнові інтереси обох сторін. Скаржник зауважує, що несвоєчасне виконання зобов'язань змушує його залучати додаткові фінансові ресурси на комерційних умовах, що спричиняє значні збитки. Тоді як зменшення штрафних санкцій, застосоване місцевим господарським судом відносно відповідача, спричинить додаткові збитки позивачу та в подальшому призведе до безкарного порушення договірних умов відповідачем.

Таким чином, місцевим господарським судом не враховано особливі обставини діяльності позивача як гарантованого постачальника на ринку природного газу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради заперечує її доводи та просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2391,98 грн. пені та 1319,95 грн. 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Спростовуючи доводи апелянта, відповідач посилається на те, що основний борг погашений повністю по договору від 28.08.2012р. № -12/51-ТЕ-34 на підставі договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування від 17.12.2012р. № 1196/517з та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 18.01.2013р. №-150 та від 13.06.2013р. №-1203. Зазначає, що фактично була здійснена новація договору від 28 серпня 2012р. №12/51-ТЕ-34, у розумінні ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України в частині порядку та способу виконання зобов'язання, в результаті новації припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду 16.09.2014 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній.

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, хоч був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 152).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, додаткові докази судом не витребовувалися, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2012р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів (покупець) укладено договір № 12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (а.с. 15-20).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 3929,0 тис. куб. м. (три мільйони дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): - серпень 192; вересень 217; жовтень 720; - листопад 1120; - грудень 1650.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п.5.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У відповідності до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору продавець у вересні - грудні 2012р. передав, а покупець отримав природний газ в обсязі 3087,451 тис. куб. м. на загальну суму 4042090,84 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.10.12р. (47,887 тис.куб.м. на суму 62693,66 грн.), від 30.11.12р. (435,897 тис.куб.м. на суму 570676,34 грн.), від 30.11.12р. (856,597 тис.куб.м. на суму 1121456,79 грн.), від 31.12.12р. (1747,070 тис.куб.м. на суму 2287264,05 грн.) (а.с. 21-24).

В подальшому, 17.12.2012 року між головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 1196/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (а.с. 57-60).

Згідно платіжного доручення №12 від 26.12.2012 року позивачу було перераховано 1753826,79 грн. заборгованості за поставлений природний газ (а.с. 61-62).

Також, 18.01.2013 року головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2008 року № 20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання № 150 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (а.с. 63-65).

На виконання даного рішення, згідно платіжного доручення №1 від 22.01.2013 року позивачу було перераховано 2033352,93 грн. заборгованості за поставлений природний газ (а.с. 66-67).

Крім того, 13.06.2013 року між головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2008 року № 20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання № 1203 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (а.с. 68-70).

На виконання даного рішення, згідно платіжного доручення № 1 від 22.01.2013 року позивачу було перераховано 846348,64 грн. заборгованості (а.с. 71-72).

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов договору № 12/51-ТЕ-34, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений природний газ.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем визнаачених у договорі зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач, на підставі п. 7.2 Договору, нарахував пеню в розмірі 4783,95 грн., а також на підставі приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 1319,95 грн. 3 % річних.

05.03.2014 р. за вих. №26/2-54-14 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату нарахованої пені в сумі 4783,95 грн. (а.с. 11). У відповідь на вимогу відповідач Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради 14.03.2014 р. за вих. №226 надіслав на адресу позивача лист, у якому зазначив, що за договором купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 року №12/51-ТЕ-34 оплату газу проведено в повному обсязі, пеню нараховано безпідставно, а тому пеня не визнається і оплата проводитись не буде (а.с. 12).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору № 12/51-ТЕ-34 від 28.08.2012р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови п. 6.1. Договору, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, спожитий у вересні 2012 року - до 14 жовтня 2012 року;

- за газ, спожитий у жовтні 2012 року - до 14 листопада 2012 року;

- за газ, спожитий у листопаді 2012 року - до 14 грудня 2012 року;

- за газ, спожитий у грудні 2012 року - до 14 січня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору щодо оплати поставленого природного газу, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача пені.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені колегія суддів дійшла висновку про його помилковість, оскільки позивачем враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Така ж позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Суд самостійно провів розрахунок пені та встановив, що пеня за період, визначений позивачем, складає 4783,95 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення суми пені, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оцінивши у сукупності обставини справи, майновий стан сторін, причини неналежного виконання зобов'язання та ступінь вини відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно, із дотриманням норм матеріального права прийнято рішення про зменшення розміру нарахованої пені на 50%, стягнуто пеню в сумі 2391,98 грн. (50 х 4783,95/ 100) та відмовлено в позові в частині стягнення 2391,98 грн. пені.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних в сумі 1319,95грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідно до умов договору та законодавства України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1319,95 грн.

Перевіривши правильність нарахування відсотків річних, колегія суддів дійшла висновку, що воно є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в повному обсязі.

При цьому колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що договір № 1196/517з "Про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 150 від 18.01.2013 року та № 1203 від 13.06.2013 року є новацією стосовно зобов'язання за договором № 12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу є припиненими у зв'язку з укладенням договору № 1196/517з та прокольних рішень № 150 та № 1203 (ст. 604 ЦК України) з огляду на таке.

З аналізу ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" , ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування вбачається, що законодавством передбачено перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, а також встановлено порядок та умови надання такої субвенції.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

З приписів наведеної законодавчої норми вбачається, що новація можлива лише тоді, коли сторонами первісного і нового зобов'язання є ті ж самі особи.

Однак, договір № 1196/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 150 від 18.01.2013 року та № 1203 від 13.06.2013 року не є новацією стосовно зобов'язання за договором № 12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, оскільки були укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадмінстрації, КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Укладаючи договір № 1196/517з від 17.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення № 150 від 18.01.2013 року та № 1203 від 13.06.2013 року, сторони не припинили первісні зобов'язання за договором № 12/51-ТЕ-34 від 28.08.2012р., а лише організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, в той час, як новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання, що в даному випадку відсутнє.

Отже договір № 1196/517з від 17.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення № 150 від 18.01.2013 року та № 1203 від 13.06.2013 року не є новацію щодо договору № 12/51-ТЕ-34 від 28.08.2012р. в розумінні ч. 2 ст. 604 ЦК України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати по судовому збору за подання апеляційної скарги в силу приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2014 р. у справі №924/679/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2014 р. у справі №924/679/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №924/679/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Гудак А.В.