Решение № 40468116, 03.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/15214/14 03.09.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування " доТовариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп"простягнення 18 585,32 грн.Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;від відповідача:Тригуб І.А. - представ. за довір.

У судовому засіданні 03.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп" про стягнення 18 585,32 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 порушено провадження у справі №910/15214/14, розгляд справи призначений на 18.08.2014.

Через канцелярію суду 15.08.2014 відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 18.08.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 03.09.2014.

Позивач, до судового засідання 03.09.2014р. не з'явився.

Відповідач надав у судовому засіданні 03.09.2014р. заперечує проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 03.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про страхування", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Матеріали справи містять Договір добровільного страхування транспортного засобу №05АК-КР від 15.04.2008р., який за твердженням позивача нібито укладено між ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс» (правонаступником якого є ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна», в подальшому перейменоване у ПрАТ «СК «АХА Україна») (страховик) та ОСОБА_2

Суд не приймає зазначений договір в якості доказу, оскільки він не підписаний ОСОБА_2

29.03.2012 р. за адресою м. Київ пр-т. Перемоги, 5-А, сталася дорожньо-транспортна пригода, співробітником ТОВ «А1 Груп» ОСОБА_3, було натиснуто на кнопку пульта в результаті чого піднялися пропускні стовпчики та пошкодили застрахований автомобіль «Сіат Толедо», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

В матеріали справи містять заяву від 29.03.2012р. про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Крім того, матеріали справи містять копію рахунку-фактури №С-507 від 09.04.2012 за змістом якого вартість відновлювального ремонту складає 26114 грн. Однак суд не приймає означений рахунок у якості доказу, оскільки він не підписаний представником ДП «Авто-Київ».

Позивач визнав страховим випадком ДТП та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 18585,32 грн. на рахунок ДП «Авто-Київ», про що свідчить платіжне доручення №18709 від 03.05.2012р..

Щодо вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення збитків в порядку регресу, суд встановив, що даний спір виник між двома юридичними особами, а тому має розглядатись в порядку господарського судочинства.

10.04.2012 постановою Шевченківського районного суду м. Києва справу щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).

Згідно зі ст. 221 КУпАП виключно судами розглядаються справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» встановлено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При вирішенні даного спору суд враховує роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" в яких зазначається про розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода заподіяна страхувальником відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

В матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги відсутність у матеріалах справи підписаного між позивачем та страхувальником договору страхування наземного транспорту, закриття адміністративного провадження за відсутністю адміністративного правопорушення, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків є такими, що не доведеними позивачем, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 08.09.2014.

Суддя М.Є. Літвінова