Решение № 40447232, 11.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14364/14 11.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивачаКапля А.С., довіреність №1622/18 від 14.04.2014;від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4001,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №0255-А/11 ДОФ (ЦП) від 04.03.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 порушено провадження у справі №910/14364/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/14364/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/14364/14 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

08.09.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму позову у розмірі 3001,54 грн. та просив відмовити в решті позовних вимог.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/14364/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/14364/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засідання 11.09.2014 позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 11.09.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011 між позивачем, як страховиком та ТОВ «Марічка Авто», як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0255-А/11 ДОФ (ЦП), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 19.03.2011 по 18.03.2012.

10.08.2011 о 08 год. 15 хв. на вул. Куйбишева, 190 в м.Донецьку відбулась дорожньо- транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3, а саме: ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ в Донецькій області №8857639.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.09.2011 у справі №3-2789/11 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

18.08.2011 водій автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №0255-А/11 ДОФ (ЦП) від 04.03.2011.

Згідно рахунку-фактури №ДСЗ-008330 від 06.09.2011 виставленого володільцю застрахованого транспортного засобу ТОВ «Автоцентр Донецьк» вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 4001,54 грн.

08.09.2011 позивачем був складений та підписаний страховий акт №2011/V/MOD02132/VESKO17736, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 4001,54 грн.

На підставі складеного страхового акту №2011/V/MOD02132/VESKO17736 від 08.09.2011 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №0255-А/11 ДОФ (ЦП) від 04.03.2011, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 4001,54 грн. на рахунок СТО ТОВ «Автоцентр Донецьк», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4362 від 09.09.2011.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом автомобілем "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував транспортним засобом "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3 відшкодовується ОСОБА_2 як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом серії ВЕ №4630134 з Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3, строк дії якого з 03.09.2010 по 02.09.2011.

Договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс ВЕ №4630134) віднесено до 1 типу (п.15.1 Закону, в редакції чинній на момент укладення договору), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії ВЕ №4630134) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 4001,54 грн. і до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач претензією №РГ/0255/11/8 від 31.07.2012 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4001,54 грн.

Втім, відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом ВЕ №4630134 розміри лімітів відповідальності та франшизи (1000,00 грн.) , суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3001,54 грн. (4001,54 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування)- 1000,00 грн. (франшиза) = 3001,54 грн.).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відзиві на позовну заяву відповідач в частині стягнення з нього страхового відшкодування у сумі 3001,54 грн. визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Згідно зі ст.ст. 22, 78 ГПК України відповідач, зокрема, має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м.Київ, вул.Електриків, 29 А, ідентифікаційний код 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 3001 (три тисячі одна) грн. 54 коп. та 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 43 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014.

Суддя Т.В.Васильченко