Постановление суда № 40427619, 10.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 вересня 2014 року Справа № 904/7355/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалувід 15.07.2014 господарського суду Дніпропетровської області та ухвалу від 12.08.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/7355/13 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Папір", м. ДніпропетровськліквідаторЛихопьок Д.П., м. Дніпропетровськголова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" з іноземними інвестиціями, м. ДніпропетровськВСТАНОВИВ:

28.08.2014 публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - заявник) звернулося з касаційною скаргою одночасно на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 у справі № 904/7355/13 про затвердження реєстру вимог кредиторів та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 про повернення апеляційної скарги заявника на вказану ухвалу суду першої інстанції.

Щодо ухвали суду першої інстанції від 15.07.2014 колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, ухвали місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 15.07.2014 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, що позбавляє заявника процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга у частині оскарження ухвали від 15.07.2014 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 то згідно зі ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Сторонами у справі про банкрутство відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Однак до касаційної скарги взагалі не надано доказів направлення її копій сторонам у справі.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 ГПК України. Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню також на підставі п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Також заявником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, в касаційній скарзі має викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Як вбачається, мотивувальна частина касаційної скарги містить лише доводи та посилання на норми чинного законодавства, що стосуються виключно ухвали суду першої інстанції від 15.07.2014. Щодо ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, то заявником взагалі не зазначено ні суті порушення, ні жодних порушених або неправильно застосованих, на його думку, судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Крім того, до касаційної скарги не додано оригінал повернутої заявнику апеляційної скарги з доданими до неї документами.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч.1 ст. 62, ст. ст. 86, 107, 110, п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 у справі № 904/7355/13.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 у справі № 904/7355/13 повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич