Решение № 40423242, 09.09.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 р. Справа № 923/1081/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Просоєдовій Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон

про скасування рішення

За участю представників сторін:

від позивача: Тонкошкуров В.Г. - спеціаліст відділу претензійно-судової роботи, посв. серія А № 37.

від відповідача: Андрюк А.М., представник, довіреність №8-3/1677 від 20.08.2014р.

Сутність справи: Позивач (Виконавчий комітет Херсонської міської ради, м.Херсон, код ЄДРПОУ 04059958) звернувся з позовом, в якому просить господарський суд скасувати винесене відповідачем (Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21292403) рішення від 22.04.2014 р. № 15-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким виконавчий комітет Херсонської міської ради визнано винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції, а також зобов'язано вчинити дії, направлені на припинення зазначеного порушення.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач посилається на те, що передбачені у пункті 4.4.3 Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в Херсоні (затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 19.02.2014 р. № 25) умови щодо анулювання документу дозвільного характеру у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва, у тому числі для суспільних потреб - є законними та відповідають вимогам Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Щодо відсутності у Правилах розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації можливості продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, то продовження такого строку не передбачено положеннями Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Не погоджуючись з висновком адміністративної колегії щодо безпідставного визначення виконавчим комітетом додаткових, не передбачених Типовими правилами підстав для скасування дії дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами до закінчення строку його дії, позивач посилається на приписи ч. 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на дату винесення рішення), яка встановлює інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру. При цьому звертає увагу на те, що зазначений Закон є спеціальним і обов'язковим, має вищу юридичну силу по відношенню до Типових правил.

До того ж, Типові правила можуть визначати виключно порядок надання дозволів, а не додаткові обмеження і заборони для їх видачі або анулювання.

На виконання Типових правил позивачем затверджено Типовий договір, в якому враховано загальні вимоги цивільного законодавства, що врегульовують наслідки неналежного виконання однією із сторін зобов'язання, у тому числі й можливість розірвання робочим органом договірних відносин, у випадку прострочення розповсюджувачем реклами плати за розміщення об'єкта зовнішньої реклами більш, ніж на 2 місяці.

Позивач також посилається на відсутність конкретизації та визначення вчинених ним антиконкурентних дій.

Недоведення обставин, які мають значення для справи, і які визнано встановленими; неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для скасування рішення.

Відповідач в наданому суду письмовому відзиві посилається на те, що позивачем пропущено строк для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету, який, з огляду на одержання виконавчим комітетом міської ради 16.05.2014 р. копії рішення, сплинув 17.07.2014 р., тоді як позов подано 21.06.2014 р., тобто за межами встановленого строку.

Зазначений строк є присічним і відновленню не підлягає.

Пропуск строку для оскарження рішення є підставою для відмови у позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

На підставі розпорядження адміністративної колегії ХОТВ Антимонопольного комітету України від 31.03.2014 р. № 11-рп/к розпочато розгляд справи № 111/2-14 за наявністю в діях виконавчого комітету Херсонської міської ради порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування на ринку послуг з розміщення об'єктів зовнішньої реклами в адміністративних межах міста Херсона.

За наслідками розгляду справи, відповідачем 22 квітня 2014 р. було прийнято рішення № 15-р/к, згідно з яким визнано дії виконавчого комітету Херсонської міської ради у вигляді затвердження рішенням від 19.02.2013 р. № 25 Правил розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м.Херсоні, якими встановлені не передбачені чинним законодавством України додаткові обмеження на ринку послуг з розміщення об'єктів зовнішньої реклами в адміністративних межах міста Херсона, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції.

Також визнано, що дії виконавчого комітету щодо затвердження рішенням від 18.01.ю2014 р. № 15 Типової форми договору про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яким встановлені не передбачені чинним законодавством України додаткові обмеження права суб'єктів господарювання на розміщення рекламного засобу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції.

Виконавчий комітет Херсонської міської ради зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення Правил розміщення об'єктів зовнішньої реклами в м. Херсоні, Типової форми договору про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу та укладених з суб'єктами господарювання чинних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу у відповідність до вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067.

Позивача також зобов'язано опублікувати резолютивну частину рішення адмінколегії територіального органу АМК України в офіційному друкованому засобі масової інформації.

За наявності обставин, викладених в описовій частині судового рішення, позивач просить господарський суд скасувати рішення адмінколегії ХОТВ АМК України.

Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції, регулюються законодавством про захист економічної конкуренції із урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 27 Закону України "Про захист недобросовісної конкуренції").

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, встановлений строк є присічним. Положення цієї статті поширюються й на оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Цей строк не може бути відновлено за клопотанням особи відповідно до положень ГПК України, оскільки даний Кодекс врегульовує питання провадження в господарських справах але не в справах, порушених органами Антимонопольного комітету України.

Як встановлено з наданих в матеріли справи належних та допустимих у розумінні приписів статей 32, 34 ГПК України доказів, рішення від 22.04.2014 р. № 15-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" позивачу направлено із супровідним листом за вих. № 5-2/779 від 25.04.2014 р. (а.с. 10, 54)., згідно повідомлення Укрпошти форми № 119 (оригінал якого було надано суду для огляду), зазначене рекомендоване відправлення було вручено адресату 16 травня 2014 р., про що свідчить підпис уповноваженого представника із вказівкою дати одержання - 16.05.2014 р. (а.с. 55), отже строк для подачі позову сплинув 17.07.2014 р. Згідно штампу Укрпошти на конверті, позов підписано і відправлено до господарського суду 21.07.2014 р. (а.с. 7, 47), тобто з пропуском строку, встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України.

Такий висновок, зокрема, наведено в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивачем подано позов після закінчення двомісячного строку з дня одержання рішення, який є присічнпм, в задоволенні позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.09.2014 р.

Суддя Н.О. Задорожна