УХВАЛА

Іменем України

21 листопада 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Берднік І.С.,  Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Чалого С. Я.

при секретарі: Деревенському І.І.

з участю: представників позивача - Харет І.Л., Лозниці О.О.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сага» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсним розпорядження від 21.02.2003 року № 11/23-5-205, -

встановила :

В липня 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сага» (надалі ТОВ «Сага») звернулось до суду із позовом до державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м. Івано-Франківську про визнання недійсним розпорядження від 21.02.2003 року № 11/23-5-205 про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 52 290 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2003 року позовні вимоги було задоволено та спірне розпорядження визнано недійсним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 липня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в позові ТОВ „Сага” відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ „Сага” подала касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2005 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську проведено документальну перевірку ТОВ „Сага” з питань правильності відшкодування податку на додану вартість за грудень 2002 року. За наслідками цієї перевірки складено акт від 18.02.2003 року № 148/23-5-205, яким встановлено, що станом на 01.12.2002 року у позивача відповідно до відомості по рахунку №6311 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” перед постачальником товару підприємцем Ярмолюком Р.В. обліковується кредиторська заборгованість в сумі 388 049 грн. 95 коп. (в т.ч. товар на суму 13740 грн., отриманий 24.09.1999 року по накладній № 3). Податковий орган таку заборгованість відніс до безнадійної та дійшов висновку, що позивачем порушені вимоги п.4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки ТОВ „Сага” не включила до податкових зобов'язань податок на додану вартість у розмірі 52290 грн. по безнадійній заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську прийняте розпорядження № 11/23-5-205 від 21.02.2003 року про внесення змін у визначену платником податку, суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 52 290 грн.

Розглядаючи адміністративну справу по суті суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець, відповідно, збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю.

Поняття безнадійної заборгованості встановлено п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким безнадійною заборгованістю вважається заборгованість за зобов'язаннями, за якими минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР, чинного на момент постачання товару підприємцем Ярмолюком, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 165 ЦК УРСР передбачено, що якщо строк виконання зобов'язань не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Суд першої інстанції врахував відсутність доказів, які б свідчили про визначення строку виконання зобов'язання з розрахунків чи то доказів пред'явлення вимоги про його виконання, були відсутні підстави вважати зазначену заборгованість безнадійною. З огляду на те, що в матеріалах справи є двостороння накладна № 3 від 24.09.99р., якою оформлена передача товару від продавця до покупця в суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про те, що в даному випадку мала місце усна угода, а тому посилання податкового органу на ст.42 ЦК УРСР безпідставні.

Безпідставним є також доводи податкового органу про те, що спірну заборгованість платником податку включено до складу валових доходів підприємства у декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2002 року, оскільки згідно даних зазначеної декларації (рядок 4.3. Додатку Г сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності), та аналітичної довідки по рахунку 6311 за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2002 р. у зазначений рядок декларації включено суму заборгованості перед фірмою «Алое Скопі». Той факт, що спірну заборгованість не включено до складу валових доходів підприємства та не списано у відповідний період підтверджується даними перевірки податкового органу, що відображені в акті перевірки № 162/23-6/23923768 від 23.02.05р. за інший, наступний період.

За наведених обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо неправомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 52 290 грн., не допустив при цьому порушень норм матеріального і процесуального права та вірно надав правову оцінку обставинам справи і його рішення було скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

 у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сага» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 липня 2004 року скасувати.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2003 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: