Решение № 40343211, 03.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.14 Справа № 904/5204/14

За позовом Приватного підприємства фірми "Укрремтехсервіс", м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення 346 698, 69 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Варелжан Н.А. - представник за дов. б/н від 01.09.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство фірма «Укрремтехсервіс» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства про стягнення основного боргу у розмірі 335041, 50 грн. та пені у сумі 11657, 19 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про послуги з приймання побутових відходів № 1 від 02.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.08.2014.

Ухвалою суду від 11.08.2014 розгляд справи відкладено на 03.09.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, 03.09.2014 надіслав до суду клопотання від 02.09.2014 № 1402, в якому зазначає, що не заперечує проти позовних вимог та просить суд розглядати справу без участі його представника. Також, відповідач вказує на те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становище, у зв'язку з чим виплата всієї суми заборгованості одноразову у повному обсязі залишить підприємство без коштів.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 між Приватним підприємством фірмою «Укрремтехсервіс» (далі - позивач, виконавець) та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 1 про послуги з приймання твердих побутових відходів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується протягом 2014 року надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2 договору найменування послуг: приймання твердих побутових відходів (далі - ТПВ) на території балки «Кривошеїн яр» на землях Петропавлівської сільської ради у Дніпропетровській області. Орієнтована кількість ТПВ за цим договором - 52956 м. куб.

Ціна цього договору становить 783748, 810 грн., у тому числі ПДВ-20% 130624, 80 грн. Вартість послуг з прийому ТПВ встановлена в розмірі 14, 80 грн. з урахуванням ПДВ за один кубічний метр відходів, в тому числі ПДВ - 2, 47 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг після підписання сторонами акта приймання-передачі у 10 денний строк.

На виконання умов договору, за період січень-червень 2014 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з прийому та розміщення твердих побутових відходів на загальну суму 335041, 50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 11, 14, 17, 20, 23, 26).

Також, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на вищезазначену суму на оплату наданих послуг (арк. с. 9, 12, 15, 18, 21, 24).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів виконаних робіт та не надано доказів їх оплати на суму 335041, 50 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 335041, 50 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 11657, 19 грн. за період з 11.02.2014 по 07.07.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором замовник та виконавець сплачують штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи винятковість випадку (відповідач є комунальним підприємством, основною діяльністю якого є збір, очищення, розподіл води, виробництво та подача тепла) та беручи до уваги, що відповідно фінансової звітності підприємства, останнє знаходиться у скрутному фінансовому становищі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 50 % від належної до стягнення, що буде становити суму 5828, 60 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 6933, 97 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Комсомольська, 12, ідентифікаційний код 32598423) на користь Приватного підприємства фірма " Укрремтехсервіс" (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Комсомольська, 26, ідентифікаційний код 30013019) основний борг у розмірі 335041, 50 грн., пеню у сумі 5828, 60 грн. та 6933, 97 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.09.2014

Суддя В.І. Ярошенко