Решение № 40338302, 03.09.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 915/1248/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - Ходикіна М.М. дов. № 09-01/21 від 21.03.2014р.,

за участю представника відповідача - Наумової О.Ю. дов. № 07/178 від 19.06.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18

До відповідача: Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, 54029, м. Миколаїв, пр. Леніна, 16

про: стягнення з відповідача 42 220,10 грн.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з позовними вимогами (заява про зменшення позовних вимог від 02.09.2014р.) про стягнення з Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації боргу за теплову енергію в сумі 36013,60 грн., інфляційних втрат в розмірі 3686,87 грн., 3% річних в розмірі 432,51 грн., пені в розмірі 25,61 грн.

Відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відзив № 01-3/60-07 від 15.08.2014 в якому проти позовних вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд прийшов до висновку про задоволення зменшених позовних вимог з огляду на наступне:

01 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" та Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації було укладено договір № 3330 про постачання теплової енергії в гарячій воді (Далі - Договір), за умовами вказаного Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається відповідачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

У відповідності до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.5 Договору передбачено, споживач, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.6 Договору, - споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачаної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра позивачеві, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим відповідачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках позивача.

Позивач, на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в період з грудня 2013 року по березень 2014 року на загальну суму 44013,60 грн., що підтверджується нарядом на підключення від 04.10.2013 року (а.с. 28), актами прийому передачі теплової енергії (а.с. 48-51) які є прийнятими, як то визначено п. 6.6 Договору, рахунками за вищевказаний період (а.с. 44 - 47) та реєстрами про вручення рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії. (а.с. 52-55).

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату за поставлену теплову енергію в строк встановлений у Договорі здійснив частково перерахувавши 8000,00 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію по Договору становить 36013,60 грн. (44013,60 грн. - 8000,00 грн.).

З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію № 244-Ю від 16.04.2014 з вимогою погасити заборгованість. У наданій відповіді на претензію відповідач зазначив, що управління утримується за рахунок державного бюджету та просить надати на адресу управління методику розрахунку за отриману енергію з детальною викладкою пропорційно договірного навантаження та розміру тарифів.

Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору не виконав, повну оплату за поставлену теплову енергію у строк встановлений Договором не здійснив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36013,60 грн. за поставлену теплову енергію в період з грудня 2013 року по березень 2014 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,09% належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР.

Позивач в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, а саме несплачував рахунки по оплаті за отриману теплову енергію, позивачем згідно наданого до суду розрахунку, за період з 16.01.2014 року по 22.07.2014 року, була нарахована пеня в розмірі 25,61 грн. вказаний розрахунок судом перевірений розмір пені є обґрунтований відповідно до вимог Договору та ч.6 ст. 232 ГК України та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивач згідно наданого розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.01.2014 року по 22.07.2014 року в сумі 432,51 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по червень 2014 року в розмірі 3686,87 грн., розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі провів оплату за поставлену теплову енергію, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (54029, м. Миколаїв, пр. Леніна, 16, р/р 35210001004162 в ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 38694358) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, р/р 26034001411 в МОУ ПАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966) 36013,60 грн. основного боргу, 432,51 грн. - 3% річних, 25,61 грн. - пені, 3686,87 грн. - інфляційних та 1827,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 03.09.2014 року.

Суддя Н.О. Семенчук