Постановление суда № 40338098, 26.06.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2052/14-ц

Провадження по справі № 2/752/2341/14

У Х В А Л А

26.06.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Калініченко Л.С., при секретарі Руденко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ :

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

26.06.2014 через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у вищевказаній справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності, належить відповідачу ОСОБА_2 та оголосити заборону на відчуження квартири.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач може вчинити дії щодо відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, що відповідно може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та визнання договору дарування недійсним.

Крім того, на думку заявника, такі можливі дії відповідача ОСОБА_2 в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судове засідання сторони не викликались, що не суперечить вимогам ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст поданої заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає утруденню чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що ОСОБА_2 може вчинити дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову за заявою позивача ОСОБА_1 суд виходить з того, що останнім не наведено і не надано доказів в обґрунтування доводів про те, що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про стягнення боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суд вважає, що позивачем не дотримано вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України, оскільки співмірність вказаних заходів забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 151 - 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п"яти днів з дня її проголошення.

В разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п"яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя