Постановление суда № 40310481, 21.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року м. Київ К/9991/17483/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р.

у справі №2270/9093/11

за позовом Українсько-Німецького спільного підприємства «Агро-Поділля»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про визнання дій протиправними та стягнення з Державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Українсько-Німецьке спільне підприємство «Агро-Поділля» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та стягнення з Державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії податкової інспекції щодо зменшення у картці особового рахунку позивача заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 170 900,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 170 900,00 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1 703,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податкова інспекції звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Управління Державного казначейство підтримало касаційну скаргу податкової інспекції та просило скасувати оскаржувані судові рішення, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу податкового органу, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2010 року, про що складено акт від 09.12.2010 р. №12624/23-7/14300622, яким підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість по декларації за вересень 2010 року у розмірі 170 900,00 грн.

Податковим органом до органу державного казначейства передано висновки щодо сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню на рахунок платника у банку: від 21.02.2011 р. №23 у розмірі 75 000,00 грн., від 03.03.2011 р. №26 у розмірі 95 900,00 грн., які були повернуті до податкової інспекції без виконання та внаслідок чого, сума бюджетного відшкодування, у встановлені законодавством терміни, відшкодована не була.

У квітні та червні 2011 року на адресу позивача податковим органом надіслано листи від 30.06.2011 р. №11363/10/23-7 та №21612/10/23-7, в яких зазначено, що підтверджена перевірками невідшкодована сума податку на додану вартість у розмірі 170 900,00 грн. була зменшена у картці особового рахунку позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обгрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказав на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не передбачено погашення невідшкодованих сум податку на додану вартість платникам, що мали право на бюджетне відшкодування у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з такою позицією податкової інспекції з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з приписами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 7.7.4 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 170 900,00 грн., так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування податку на додану вартість не ставиться у залежність від положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

А відтак, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. у справі №2270/9093/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.