№ 40307906, 27.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р. м. Вінниця Справа № 802/1601/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: не прибув (заява без участі)

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості в розмірі 1960,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 8582,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушенні вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон), станом на день подання позову за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 8582,72 грн., за 2011-2012 роки.

07.08.2014 року представником позивача у відповідності до ст. 137 КАС України, подано через відділ прийому суду клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою заборгованості. Враховуючи дану обставину УПФУ в м. Вінниці просить суд зменшити позовні вимоги шляхом стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1960,38 грн.

В силу частини 1 статті 51 КАС України, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. В зв'язку з чим, зменшення позовних вимог прийнято судом.

В судові засідання представник позивача не з'явився, проте надав заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала.

Заслухавши думку відповідача, розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці 13.02.2007 року і є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується незалежно від джерел фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

У відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Аналогічні правові норми також містяться в п. 4.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.10 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.10р. за № 994/18289 (далі - Інструкція).

Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Розмір єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється в розмірі 34,7% (ч. 11 ст. 8 Закону). Частина 3 статті 9 Закону передбачає, що обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 вказаного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базовим звітним періодом є календарний рік.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідач створив борг.

Сума заборгованості відповідача станом на день подання позову складає 1960,38 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості на 05.08.2014 р.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно ч. 4 ст. 25 вказаного Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Згідно п. 6.4 Інструкції, вимога формується, зокрема, на підставі даних з карток особових рахунків страхувальників.

Відповідачу була надіслана вимога № Ф - 3666 від 17.04.2013 року.

В передбачений Законом строк боржник зазначену у вимозі суму боргу в повній мірі не сплатила та не оскаржила її.

Враховуючи вимоги абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону управління має право на звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частинами 1, 3 ст. 136 КАС України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 1960,38 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (р/р 37197104000238, ГУ ДКСУ у Вінницькій області, ЄДРПОУ 37979905) заборгованість по сплаті єдиного внеску в розмірі 1960,38 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн. 38 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна