№ 40285607, 19.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 907/15/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

прокуратури: Ройко А.І.

позивачів: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжгірської селищної ради, вих. №02-11/560 від 18.07.14р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2014р.

у справі № 907/15/14

за позовом: Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Мукачево

до відповідача: Міжгірської селищної ради, смт. Міжгір'я

про визнання нечинним рішення Міжгірської селищної ради.

Заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Ужгород в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання нечинним рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області № 47 від 14.08.2006 року.

Підставою звернення прокурора з позовом стало порушення інтересів держави у сфері оборони в особі Міністерства оборони України, яке є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та яким реалізується державна політика у сфері використання земель оборони через місцевий орган - квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, на який покладено відомчий контроль за використанням за цільовим призначенням земель, наданих в користування Збройних сил України, а також їх облік. Порушення інтересів держави у сфері оборони полягає у вилученні земельних ділянок з постійного користування військових частин, всупереч вимог чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2014р. у справі № 907/15/14 (суддя Бобрик Г.Й.) позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано нечинним рішення Міжігрської селищної ради від 14.08.2006 року № 47 "Про припинення користування земельною ділянкою" щодо припинення права користування ДП МОУ України "Військова туристична база Міжгір'я" земельною ділянкою площею 4,61 га по вул. Незалежності в смт. Міжгір'я.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що селищна рада не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності, і зокрема, землями оборони. Також зазначає, що підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування є порушення порядку зміни цільового призначення земель, а оскільки Міністром оборони України згада на прийняття рішень про припинення права користування земельною ділянко площею 4, 61 га по вул. Незалежності в смт. Міжгір'я не надавалось, КЕВ м. Мукачево таке рішення сільській раді також не надавало, рішення № 47 від 14.08.2006р. селищної ради підлягає визнанню нечинним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Міжгірська селищна рада звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2014р., мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, покликається на те, що підставою винесення спірного рішення є Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.03.2006 року складений у присутності представника "Військова туристична база "Міжгір'я" відповідно до ст. ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 16 Закону України "Про охорону земель" (в редакції чинній на період складання акту перевірки). Стверджує, що оскаржуване рішення стосується ДП МОУ "Військова туристична база "Міжгір'я" і не порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів; відповідач не припиняв права постійного користування земельною ділянкою, оскільки документи на право користування земельною ділянкою у ДП МОУ "Військова туристична база "Міжгір'я" не було; припинено право користування земельною ділянкою згідно положень ст. ст. 12 та 144 Земельного кодексу України. Окрім того, вказує на те, що Міжгірській селищній раді на час прийняття рішення № 47 від 14.08.2006 року не було відомо про припинення діяльності ДП МОУ "Військова туристична база Міжгір'я" згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 23.10.2003 року та про наказ Міністерства оборони України від 25.07.2006 року № 458 "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Військова туристична база Міжгір'я". Вважає, що оскаржуваним рішенням права Міністерства оборони України та КЕВ не порушено.

Крім того, зазначає, що докази, на які посилався місцевий господарський суд, а саме, викопіювання з Державного акту на право безстрокового користування землею є неналежними і допустимими в розумінні приписів, встановлених ст. 34 ГПК України. Також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення орвиконкому від 20.02.1953р. № 002 про надання в користувння Мукачівській КЕЧ району Прик ВО земельної ділянки площею 4, 61 га.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.14 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.08.14.

31 липня 2014 року Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 08.07.14 у справі № 907/15/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання з'явився прокурор, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу без задоволення.

Крім того, в судовому заіданні подав копію Державного акту на право безстрокового користування землею № 02 від 02.09.1982р. та надав для огляду оригінал вищевказаного акту. Оглянувши наведені документи, судова колегія встановила, що копія акту відповідає оригіналу.

Також прокурор надав копію запиту, який 16.10.2013р. був скерований директору Державного архіву Закарпатської області з проханням надати рішення про виділення земельних ділянок для потреб Міністерства оборони в особі Мукачівської КЕЧ району та для розміщення військових частин, зокрема і рішення Міжгірського окремого виконкому № 002 від 20.02.1953р. "О закреплении земельних участков занимаемых войськовыми частями за Военным Министерством" та пояснив, що відповіді на цей запит не отримано.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги,відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2014р. у справі № 907/15/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Закарпатською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у військовій сфері проведена перевірка з питань дотримання службовими особами КЕВ м. Мукачево вимог Закону України "Про використання земель оборони" щодо законності використання земельної ділянки площею 5,43 га військового містечка № 39, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Ватутіна, 10, право постійного користування якого оборонним відомством посвідчено державним актом № 02 від 02.09.1982р.

У ході перевірки встановлено, що 14.08.2006р. Міжгірська селищна рада Закарпатської області прийняла рішення № 47 "Про припинення користування земельною ділянкою", яким припинила ДП МО України "Військова туристична база "Міжгір'я" право користування земельною ділянкою площею 4,61 га по вул. Незалежності в смт. Міжгір'я.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. ст. 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і Законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Із врахуванням вимог ст. ст. 20, 21, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, в тому числі земель оборони, в межах населених пунктів здійснюється відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними відповідних рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Однією з підстав зміни цільового призначення земель являється вилучення наданих в постійне користування земельних ділянок. За приписами ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішення Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Вимогами ст. 10 ЗУ "Про оборону України" ст. ст. 3, 10 ЗУ "Про Збройні Сили України" встановлено, що Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, забезпечує використання, відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил.

Особливості передачі та надання згоди на вилучення земельних ділянок, наданих для потреб Збройних Сил України, визначенні "Положенням про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483. Так, згідно п.п.44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями", згода на припинення права користування землями (земельними ділянками), які не використовується Збройним Силами України, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок надається Міністром оборони України за поданням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень). Передачу землі (земельних ділянок) органам місцевого самоврядування, у разі згоди Міністра оборони України, здійснює начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України згідно 27 Земельного кодексу України.

Згідно з ст. З Закону України "Про Збройні Сили України" квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є органом влади на місцях в системі Збройних Сил України, на який покладено відомчий контроль за використанням за цільовим призначенням земель, наданих в користування Збройних Сил України, а також їх облік.

Квартирно - експлуатаційний відділ м. Мукачево є державною установою, яка заснована на базі Мукачівської квартирно - експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005 року та створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіального квартирно - експлуатаційному управлінню.

Майно, обігові кошти КЕВ м. Мукачево є державною власністю і належать до сфери управління Міністерства оборони України. Відповідно до довідки ЄДРПОУ КЕВ м. Мукачево є юридичною особою, бюджетною організацією з державною формою власності, платником податків.

Станом на 15.11.2013р. на обліку КЕВ м. Мукачево в госпрозрахунку рахується військове містечко № 39, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Ватутіна, 10. Дане військове містечко нараховує в собі 18 будівель та за ним рахується земельна ділянка площею 5,43 га.

Дана земельна ділянка площею 4,61 га відведена КЕЧ району на підставі рішення Міжгірського окружного виконкому № 002 від 20.02.1953р., згідно якого за Мукачівською КЕЧ району ПриКВО закріплено безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку розміром 5, 39 га. Після проведення в 1993 році інвентаризації земель (наказ МОУ № 34/203 від 03.12.1992р.) вищевказана земельна ділянка збільшилася на 0,82 га і на момент звернення до суду складає 5,43 га.

Статтею 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Абзацом "в" пункту 4 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Як вбачається із змісту ст. 12 Земельного кодексу, якою передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, селищна рада не наділена повноваженнями розпорядження землями державної власності, і зокрема землями оборони.

Зміна цільового призначення земель, в тому числі земель оборони, в межах населених пунктів здійснюється відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування є порушення порядку зміни цільового призначення земель (ст. 20, 21 Земельного кодексу України).

Однією підстав зміни цільового призначення земель є вилучення наданих в постійне користування земельних ділянок. Особливості передачі та надання згоди на вилучення земельних ділянок, наданих для потреб Збройних сил України, визначені "Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483.

Беручи до уваги вищенаведене, позивач повинен був вчинити правочин, а саме, надати згоду на припинення права користування земельною ділянкою .

Оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення Міністерства оборони України про надання згоди на вилучення земельної ділянки військового призначення, сторонами, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не подано, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що спірна земельна ділянка безпідставно вилучена з постійного користування Збройних Сил України.

Відтак, оскільки, документів не надано, рішення Міністра оборони про передачу земельної ділянки в КЕВ м. Мукачеве немає, то земельна ділянка так і перебуває на обліку в госпрозрахунковому фонді.

Отже, із врахуванням наявних у справі матеріалів та норм чинного законодавства, яке регламентує правові відносини у спірній ситуації, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про визнання нечинним рішення Міжігрської селищної ради від 14.08.2006 року № 47 "Про припинення користування земельною ділянкою" щодо припинення права користування ДП МОУ України "Військова туристична база Міжгір'я" земельною ділянкою площею 4,61 га по вул. Незалежності в смт. Міжгір'я.

Враховуючи те, що вказане рішення суперечить вимогам законодавства та порушує право позивача на користування земельною ділянкою, його слід визнати нечинним.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірних висновків місцевого суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2014 у справі № 907/15/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.