№ 40264704, 21.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 серпня 2014 р. Справа № 802/2327/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

позивача: Пущенська О.А.

відповідача: Македонський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Векта-Він"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2014 року №0000532201, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Векта-Він» (далі - ТОВ «Векта-Він», позивач) до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового-повідомлення рішення від 14.04.2014 року №0000532201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 19.03.2014 року, Жмеринською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 року №0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 302841,00 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, а вказане податкове повідомлення-рішення вважає неправомірним та просить його скасувати. Вказує, що ні нормами Податкового кодексу України, ні Порядком заповнення податкової накладної не передбачено відповідальності продавця за нездійснення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, додатково пояснила, що дійсно деякі коригуючі податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, однак відповідальності за це позивач не повинен нести. Просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявленого порушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.03.2014 року Жмеринською ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість № 9008711983 від 20.02.2014 року за 1 місяць 2014 року ТОВ «Векта-Він».

За результатами перевірки складено акт №258/22/31601948 від 19.03.2014 року (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, порушено п. 201.10, 201.6 ст. 201, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), наказ Міністерства фінансів України №678 від 13.11.2013 року «Про порядок заповнення і подання звітності з ПДВ», п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), в результаті чого ТОВ «Векта-Він» збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 302841,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 року №0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 302841,00 грн., з яких за основним платежем 201894,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100947,00 грн.

Так, на думку перевіряючих, позивачем неправомірно зменшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму коригувань, за рахунок не зареєстрованих розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а саме:

1. До податкової накладної №1214 від 09.12.2013 р. на суму 46000,00 грн.

- №9 від 31.01.2014 р. на суму 42666,67 грн. - не зареєстровано;

- №4 від 10.01.2014 р. на суму 24666,67 грн. - не зареєстровано.

2. До податкової накладної №1211 від 06.12.2013 р. на суму 37333,33 грн.

- №3 від 10.01.2014 р. на суму 19166,67 грн. - не зареєстровано;

- №2 від 08.01.2014 р. на суму 18166,67 грн. - не зареєстровано.

3. До податкової накладної №1208 від 04.12.2013 р. на суму 458000,00 грн.

- №1 від 08.01.2014 р. на суму 148500,00 грн. - не зареєстровано.

Як встановлено судом, коригування сум податку було здійснено позивачем в січні 2014 року внаслідок уточнення номенклатур і поставки за договором поставки №18/11-С від 18.11.2013р., укладеного між ТОВ "Векта-Він" та ТОВ "Вектор Ойл Трейд".

Дані розрахунки коригувань сум податку на додану вартість були були відображені в податковій декларації ТОВ "Векта-Він" з ПДВ за січень 2014 року та надані контрагенту-покупцю для відповідного коригування (зменшення) суми податкового кредиту, проте не були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий орган дійшов висновку, що внаслідок нереєстрації розрахунків коригування сум податкового кредиту позивачем порушено вимоги п.201.10, 201.6 ст. 201, ст. 187 Податкового кодексу України та відповідальність передбачена нормами п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу.

Суд не погоджується з даним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 11 підрозд. 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Як вказано в п. 3 Порядку №1246 якщо продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що підлягає реєстрації, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться також відомості, що містяться у такому розрахунку.

У разі коли продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що не підлягає реєстрації, у зв'язку з чим загальна сума податку за операцією з постачання товарів (послуг) досягає обсягу, визначеного пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться відомості, що містяться у такому розрахунку.

Отже, на підставі вищевказаного, реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкових накладних є обов'язком продавця, а саме ТОВ «Векта -Він».

Відповідно до п.1 р. ІІІ Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом Міністерством фінансів України № 708 від 25.11.2013 року, у розділі I Реєстру відображаються видані податкові накладні, у тому числі складені у випадках, визначених пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної, затвердженої зазначеним наказом), митні декларації, документи бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що зазначені вище податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак розрахунки коригування до вказаних податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були, що представником позивача в судовому засіданні не заперечується.

Згідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, наслідком відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі є лише позбавлення покупців права на податковий кредит.

Отже, для постачальників нереєстрація податкових накладних не спричиняє жодних прямих наслідків.

Факт включення суми ПДВ до суми податкових зобов'язань з урахуванням коригування підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року (а.с. 12-15).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно враховано розрахунки коригувань при визначенні податкових зобов'язань в податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року шляхом їх зменшення в сумі 201894,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до платіжного доручення №32 від 19.06.2014 року.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000532201 від 14 квітня 2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Векта -Він" (код ЄДРПОУ 31601948) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна