№ 40260793, 20.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 серпня 2014 р. Справа № 802/2855/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представника позивача: Раздобудька П.В.,

представника відповідача: Міровського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Вектор -Буд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Вектор -Буд" ( далі - ПП "Вектор - Буд", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС України (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акта перевірки №1756/2203/32603836 від 02.07.2014 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0006342203 від 15.07.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 216933,00 грн., в тому числі за основним платежем - 173546,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43387,00 грн. Як зазначено в висновках акта перевірки, підприємством порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму ПДВ 173546,00 грн. Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з зазначеними висновками податкової інспекції, позивач також вказує на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновків, що контрагент позивача - ТОВ "Вербена - Н" - ніби - то створений лише з метою формування сумнівного податкового кредиту, в зв"язку з чим фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Вербена - Н" не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що, в свою чергу, призвело до того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму взаєморозрахунків з ТОВ «Вербена - Н » в розмірі 173546,08 грн.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0006342203 від 15.07.2014 року, прийняте відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки господарські операції, вчинені відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ "Вербена -Н" договору, є реальними та підтверджуються належними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що вони не підлягають задоволенню, оскільки перевірка ПП "Вектор - Буд" відбувалась на підставі та з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновки, відображенні в акті перевірки №1756/2203/32603836 від 02.07.2014 року, є обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Вектор - Буд" зареєстровано, як юридична особа, 12.08.2003 року, перебуває на обліку в Вінницькій ОДПІ та являється платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

В період з 23.06.2014 року по 25.06.2014 року Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 20.06.2014 року № 1807, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Вектор - Буд" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Вербена - Н" за січень, лютий 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 02.07.2014 року №1756/2203/32603836 (а.с.9-26).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму ПДВ 173546 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0006342203 від 15.07.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 216933,00 грн., в тому числі за основним платежем - 173546,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43387,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків та для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки № 1756/2203/32603836 від 02.07.201 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між ПП "Вектор - Буд" та ТОВ "Вербена - Н" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1016/26-55-22-07/38150277 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена - Н" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, з якого вбачається, що товариство не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед контрагентами.

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між ПП "Вектор - Буд" та ТОВ "Вербена - Н", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Вектор - Буд" - покупець та ТОВ "Вербена - Н" - продавець здійснювалась господарська діяльність, в тому числі, на підставі договору №17/13 від 02.01.2013 року, відповідно до якого, продавець поставляє та передає у власність покупцеві лісоматеріали, напівфабрикати хвойні (дошка, брус) згідно виписаних накладних, а покупець приймає і сплачує товар (а.с. 30-31). Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної покупцем (п.3.3 Договору).

Згідно Додатку №1 до договору №17/13 від 02.01.2013 року, предметом технічних вимог є, напівфабрикати хвойні, призначені для продукції нижнього шару паркетної дошки (а.с. 31 - 32 ).

Факт поставки позивачу товару за вищезазначеним договором, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковими накладними №3008, №3009, №3010 від 04.01.2014 року, №9057, №9058, №9059, № 9060, №9061, №9062, №9063, №9064 від 10.01.2014 року, №14052, №14053 від 15.01.2014 року, №15068, №15069 від 16.01.2014 року, №16041, №16042, №16043 від 17.01.2014 року, №20040 від 21.01.2014 року, №21057 від 22.01.2014 року, №22059, №22060 від 23.01.2014 року, №23044, №23045 від 24.01.2014 року, №27070, №27071, №27072, №27073 від 28.01.2014 року;

- податковими накладними №3008, №3009, №3010 від 04.01.2014 року, №9057, №9058, №9059, № 9060, №9061, №9062, №9063, №9064 від 10.01.2014 року, №14052, №14053 від 15.01.2014 року, №15068, №15069 від 16.01.2014 року, №16041, №16042, №16043 від 17.01.2014 року, №20040 від 21.01.2014 року, №21057 від 22.01.2014 року, №22059, №22060 від 23.01.2014 року, №23044, №23045 від 24.01.2014 року, №27070, №27071, №27072, №27073 від 28.01.2014 року ( а.с. 34-88 );

- актами приймання-передачі товару (а.с. 105-132).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Вербена - Н", підтверджуються актами приймання-передачі товару, видатковими накладними та податковими накладними. При цьому, зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

В даному випадку господарська угода між позивачем та ТОВ "Вербена - Н" була реально виконана сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ПП "Вектор -Буд" сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Вербена - Н» до складу податкового кредиту.

Проте, єдиним аргументом відповідача, висловленим в акті перевірки та поясненнях представника відповідача, наданих в судовому засіданні, є те, що угода укладена позивачем із ТОВ "Вербена -Н" не спричиняє реального настання правових наслідків, спрямована на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) (а.с. 25).

Вищезазначені аргументи податкового органу базуються на підставі акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1016/26-55-22-07/38150277 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена - Н" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

Тому, на думку відповідача, наявність у ПП "Вектор -Буд" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вербена -Н", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених наслідків, а лише з метою заниження об'єкту оподаткування, та зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану в справах даної категорії Вищим адміністративним судом України.

Так, у Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, позивачем надано низку документів. Зокрема, на підтвердження використання придбаного у ТОВ "Вербена - Н" товару надано договір "про зберігання та пакування" №10/1 від 01.10.2010 року, укладений між позивачем - "товародавцем" та ФОП ОСОБА_3 - "зберігачем" (а.с. 89-91). Згідно умов цього договору, товародавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання дошку обрізану хвойних порід у кількості та вартості, згідно прибуткових та супроводжувальних документів.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що зберігач здійснює сортування та пакування товару згідно технічних вимог, визначених в додатку № 1 до Договору №10/1 від 01.10.2010 року (а.с. 92-93). Загальна сума розрахунків визначається на кінець кожного кварталу шляхом підписання актів виконаних робіт (п.4.4 Договору).

Згідно пункту 1 Додаткової угоди №1 від 23.12.2011 року до договору №10/1 від 01.10.2010 року, зберігач здійснює сортування та пакування товару на своїх складах за адресою: вул. Фермерська, 7, с. Йорденешти, Глибоцький район, Чернівецька область (а.с. 93).

Факт виконання вищезазначеного договору підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- платіжним дорученням №287 від 06.05.2014 року (а.с. 133);

- актом про прийняття-передачі виконання робіт від 31.01.2014 року (а.с. 134);

- актами приймання-передачі товару (а.с. 135-162).

Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, придбаний у ТОВ "Вербена - Н" товар в подальшому був реалізований ТОВ "Барлінек Інвест". На підтвердження факту реалізації товару, представником позивача в судовому засіданні були надані та досліджені договір купівлі-продажу товарів від 18.02.2013 року, укладений між ТОВ "Барлінок Інвест" та позивачем, специфікація, товарно-транспортні накладні (а.с.163-204), видаткові накладні (а.с. 205-232).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що договір, укладений між ПП "Вектор - Буд" та ТОВ "Вербена - Н" був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін та в цілому відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за спірним договором, підтверджено тим, що за цим договором сторонами повністю виконано взяті на себе зобов'язання та придбаний товар використаний в господарській діяльності позивача, а саме в подальшому реалізований іншому контрагенту.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, в обґрунтування доводів відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація іншої податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена - Н".

Із зазначеного акту вбачається, що ТОВ "Вербена - Н" взято на податковий облік 08.05.2012 року та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; у період, що перевірявся, було зареєстроване платником ПДВ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин, ТОВ "Вербена - Н" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

В той же час, податковим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Вербена - Н" фактично не могло здійснювати господарські операції з реалізації товарів (робіт, послуг), оскільки товариство відсутнє за місцем реєстрації, на підприємстві відсутні основні засоби, технологічне обладнання та інші виробничі потужності.

З даного приводу суд зазначає, що представником позивача надано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва в справі №826/10307/14 від 18.07.2014 року про забезпечення адміністративного позову. З наданої ухвали судом встановлено, що ТОВ "Вербена - Н", не погоджуючись з висновками, викладеними в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1016/26-55-22-07/38150277 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена -Н" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та зобов'язання вчинити дії ( а.с. 100 - 102 ).

Таким чином, враховуючи наявність в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва вищезазначеної адміністративної справи за позовом контрагента позивача, існування (реальність вчинення господарських операцій) якого ставилось під сумнів в акті перевірки, суд приходить до висновку, що податковий орган, при проведенні перевірки позивача, необгрунтовано дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між ПП "Вектор -Буд" та ТОВ «Вербена - Н».

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ «Вербена - Н» були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ПП "Вектор -Буд" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми " Р " №0006342203 від 15.07.2014 року є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006342203 від 15.07.2014 року, прийняте Вінницькою об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області щодо приватного підприємства "Вектор - Буд " ( код ЄДРПОУ 32603836 ).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Вектор - Буд" понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 440,00 грн. ( чотириста сорок гривень 00 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: