Постановление суда № 40233403, 18.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року м. Київ К/800/36621/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.11.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013

у справі № 2-а-3356/10/1970

за позовом Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод"

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006 №135/0000462301/0.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС на її правонаступника - Бучацьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Ковалівський спиртовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт № 248-23/00375059 від 06.12.2006, в якому зафіксовано, зокрема, порушення п. 11.6 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджету країни на 2006 рік», а саме: завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2006 року у розмірі 16499,98 грн., сплаченого постачальнику ТОВ «Луксор» за отриманий природний газ згідно договору поставки природного газу № 68-07-С від 21.07.2006.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006 №135/0000462301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16499,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як було вірно встановлено судами, за результатами господарської операції з ТОВ «Луксор», на виконання умов договору поставки природного газу від 21.07.2006, позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №192 від 30.08.2006, згідно якої вартість газу складає 98999,98 грн., в тому числі ПДВ - 16499,98 грн.

Сторонами умови договору виконані, позивачем вартість газу оплачена, про що свідчать дані руху коштів по рахунку, відкритому в ФКД ВАТ «ІН ПРОМБАНК».

Таким чином, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено від'ємне значення ПДВ, заявлене в даній сумі до відшкодування.

Також, згідно довідки ТОВ «Луксор» від 27.02.2007 №124/02, дані якої не спростовані податковою інспекцією, власником газу, поставленого позивачу в серпні 2006 року, є СП «Полтавська газонафтова компанія», яке поставляє газ з врахуванням ПДВ, а тому формування податкового кредиту з врахуванням сплаченого у вартості газу ПДВ, позивачем проведено у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, законодавством не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2006.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС на її правонаступника - Бучацьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Касаційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) Ю.І. Цвіркун