Постановление суда № 40187500, 19.08.2014, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3943/14-ц

У Х В А Л А

"19" серпня 2014 р. суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Вуїв О.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення його позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 05 серпня 2011 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № PLEMCS9E870097, відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн. на строк до 04 серпня 2014 року, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати отриманий кредит, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,12 % річних від суми залишку заборгованості та комісію.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право позивача вимагати від боржника сплату неустойки (штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості та пені в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення платежу).

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним виконував не належним чином в зв'язку з чим станом на 28 травня 2014 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 36 486,84 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1.

Разом з позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" надав суду письмову заяву про забезпечення позову, зважаючи на те, що неприйняття заходів забезпечення позову може в подальшому зробити неможливим виконання рішення суду. Тому просив в межах розміру боргу накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно боржника, заборонивши відчуження цього майна.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 151 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму ВСУ за №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (далі - постанова) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 4 постанови суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак суддя не вбачає підстав для забезпечення позову ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки банк не зазначив достатніх обставин, що б вказували на те, що незабезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Також банк не надав достатніх відомостей щодо наявності у боржника певного майна та грошових коштів на яке просить накласти арешт та відповідних доказів наявності такого майна з врахуванням принципу співмірності заходів забезпечення позову розміру боргу.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.151, 153, 209, 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення його позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя : О.В. Вуїв