№ 40156136, 15.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4131/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Борцова С.І.

за участю сторін:

від позивача: Подольна Т.А. (за довіреністю);

від відповідача: Демінська М.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ТЕЛЕКОМ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2014 року №0002712202 та №0002722202, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Телеком» (далі - ТОВ «Ван Телеком») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 р. № 0002712202, згідно якого позивачу нарахований податок на прибуток у сумі 237016 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 118508 грн., та податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 р. № 0002722202, згідно якого позивачу нарахований податок на додану вартість у сумі 280754 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 140377 грн.

У своєму позові позивач зазначив та у судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «Ван Телеком» у періоді, що перевірявся мав господарські відносини з ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс». При проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що операції ТОВ «Ван-Телеком» з вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків і свідчать про те, що вони спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди ТОВ «Ван Телеком» з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням, у них відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому з цього вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Позивач зауважує, що неможливість здійснити зустрічну перевірку підприємств-контрагентів не є підставою для висновку щодо неправомірності податкового кредиту, а також завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Таке твердження відповідача є додатковим обмеженням, не передбаченим Податковим кодексом України та свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 27-32 т. 2), в яких зазначив, що на підставі направлення від 07.05.2014 р. № 333/22-02, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області згідно з п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.05.2014 р. № 312-п проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ван Телеком» з питання нарахування та сплати податку на прибуток з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. та нарахування та сплати податку на додану вартість за період діяльності з 01.07.2012 р. по 31.03.2014, р. за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2014 р. № 1079/22-02/35049144.

Відповідач вказує, що відповідно до актів зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс» встановлено, що у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та підприємства не знаходяться за юридичною адресою, що дає підстави вважати, що укладені ними угоди мають ознаки нікчемності.

Крім того, відповідач зауважує, що проведеною перевіркою не виявлено, а позивачем не надано документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальниками.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Ван Телеком» безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити ТОВ «Ван Телеком» у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.3 акту перевірки ТОВ «Ван Телеком» зареєстровано як юридична особа 03.04.2007 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 15561020010027106.

Згідно з п. 2.4 вищезазначеного акту підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.04.2007 р. за № 8078, зареєстровано платником податку на додану вартість.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 08.05.2014 р. по 15.05.2014 р. на підставі направлення від 07.05.2014 р. № 333/22-02, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Гюржи О.І., начальником відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.05.2014 р. № 312-п проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ван Телеком» з питання нарахування та сплати податку на прибуток з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. та нарахування та сплати податку на додану вартість за період діяльності з 01.07.2012 р. по 31.03.2014, р. за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2014 р. № 1079/22-02/35049144 (а.с. 22-46 т. 1).

Наказ ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області «Про проведення позапланової виїзної перевірки» № 312-п від 07.05.2014 р. вручено під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Ван Телеком» Брижак Н.П.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «Ван Телеком» Кадіна О.В. та головного бухгалтера Брижак Н.П.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Ван Телеком» п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 237016 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 280754 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 р. № 0002712202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 237016 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з цього податку у сумі 118508 грн. (а.с. 19 т. 1), та податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 р. № 0002722202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280754 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з цього податку у сумі 140377 грн. (а.с. 20 т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

У лютому 2013 р. між ТОВ «Ван Телеком» (замовник) та ТОВ «Аксон-Групп» (виконавець) було укладено наступні договори:

договір про надання послуг з технічного обслуговування від 01.02.2013 р. № 6, відповідно до якого замовник здає, а виконавець приймає на технічне обслуговування мережу волоконно-технічних ліній зв'язку (ВОЛЗ) в м. Одесі, перелік напрямків ВОЛЗ вказаний у додатку № 1 до договору (а.с. 168-169 т. 1). Відповідно до пп. 2.1.6 договору ТОВ «Аксон-Групп» на кінець звітного місяця повинен оформляти акти про надання послуг у звітному місяці та надавати замовнику для підпису. До даного договору додаються додаток № 1, який визначає перелік напрямків ВОЛЗ, що передаються позивачем на технічне обслуговування ТОВ «Аксон-Групп» та додаток № 2, який визначає вартість послуг (а.с. 170-172 т. 1).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано акти про надання послуг з технічного обслуговування, податкові накладні, платіжні доручення про плату наданих послуг.

Договір про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2013 р. № 8, відповідно до якого виконавець зобов'язаний за замовленням замовника надати телекомунікаційні послуги (канал зв'язку Одеса-Київ, пропускною здатністю 1 Гбіт/сек) (а.с. 204-205 т. 1). Замовник зобов'язаний прийняти послуги та результати робіт та сплатити їх вартість в порядку передбаченому даним договором. Вказаним договором передбачено обов'язок виконавця надавати замовнику послуги у відповідності з додатком № 1 до договору та по закінченню робіт оформлювати акт прийому-передачі виконаних робіт та надавати його замовнику. До даного договору додається додаток № 1, яким визначена вартість робіт ТОВ «Аксон-Групп» (а.с. 206 т. 1).

Підтвердженням виконання цього договору є надані позивачем акти надання телекомунікаційних послуг, податкові накладні, платіжні доручення про оплату наданих послуг.

Також судом встановлено, що березні 2014 р. між ТОВ «Ван Телеком» (покупець) та ТОВ «Интер-Импрекс» було укладено договір поставки від 03.03.2014 р. № 03/03, згідно з яким продавець продає, а покупець купує комп'ютерну техніку і комплектуючі вироби в асортименті та по ціні відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 197-198 т. 1).

На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем до суду надано товарно-транспортну накладну від 03.03.2014 р. № 030301, податкову накладну від 03.03.2014 р. № 22 на загальну суму 34279,98 грн., в т.ч. ПДВ - 5713,33 грн., рахунок на оплату від 03.03.2014 р. № 55 на загальну суму 34279,98 грн., в т.ч. ПДВ - 5713,33 грн., видаткову накладну від 03.03.2014 р. № РН-030301 на загальну суму 34279,98 грн., в т.ч. ПДВ - 5713,33 грн. (а.с.199-203 т. 1), платіжні доручення про оплату товару.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у періоді, який перевірявся, позивач (замовник) мав господарські відносини з ТОВ «Интерия ЛТД» (підрядник) згідно наступних договорів:

договір від 02.12.2013 р. № 18, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик та у строк виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити пуско-налагоджувальні роботи слабкострумкових систем та додаткових монтажних робіт на об'єкті, що розташований за адресою: м. Одеса, пер. Чайковського, 10 (а.с. 234-236 т. 1). Зазначений договір підтверджується актом виконаних робіт від 05.12.2013 р. № 1, відповідно до якого ТОВ «Интерия ЛТД» виконало роботи по введенню в експлуатацію активного обладнання та роботи по введенню в експлуатацію телефонної станції на об'єкті, що розташований за адресою: м. Одеса, пер. Чайковського, 10, податковою накладною від 05.12.2013 р. № 807 на загальну суму 42000 грн., в т.ч. ПДВ - 7000 грн., платіжним дорученням про оплату робіт (а.с. 237-238 т. 1).

Договір підряду від 10.12.2013 р. № 17, відповідно до якого ТОВ «Ван Телеком» (замовник) доручає, а ТОВ «Интерия ЛТД» (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати своїми силами згідно цього договору роботи по прокладці ВОЛЗ згідно додатків до договору, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (а.с. 241-242 т. 1). До договору додається додаток № 1, який визначає вартість та адресу проведення будівельних робіт (а.с. 243 т. 1). Роботи виконуються з матеріалів підрядника, які він купує у третіх осіб після підписання цього договору. На підтвердження виконання цього договору ТОВ «Ван Телеком» надано акт виконаних робіт від 10.12.2013 р. № 1, податкову накладну від 10.10.2013 р. № 1817 на загальну суму 58000 грн., в т.ч. ПДВ - 9666,67 грн., платіжні доручення (а.с. 244-246 т. 1).

Договір підряду від 07.05.2012 р. № 16, відповідно до якого ТОВ «Ван Телеком» (замовник) доручає, а ТОВ «Интерия ЛТД» (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати своїми силами згідно цього договору роботи по прокладці ВОЛЗ згідно додатків до договору, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (а.с. 246-247 т. 1). Роботи виконуються з матеріалів підрядника, які він купує у третіх осіб після підписання цього договору. Додатками № 1, 2, 3, 4, 5, 6 до зазначеного договору визначається розрахунок договірної ціни та адреса проведення ремонтних робіт (а.с. 248-250 т. 1, а.с. 1-6 т. 2).

Вказаний договір підтверджується актами виконаних робіт № 1 від 31.05.2013 р., № 2 від 30.06.2013 р., № 3 від 07.05.2013 р., № 4 від 31.08.2013 р., № 5 від 29.11.2013 р., № 6 від 30.12.2013 р., податковими накладними від 31.05.2013 р. № 6036 на загальну суму 16968 грн., в т.ч. ПДВ - 2828 грн., від 30.06.2013 р. № 5808 на загальну суму 48000 грн., в т.ч. ПДВ - 8000 грн., від 31.07.2013 р. № 6033 на загальну суму 24000 грн., в т.ч. ПДВ - 4000 грн., від 31.08.2013 р. № 6007 на загальну суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ - 3000 грн., від 29.11.2013 р. № 5610 на загальну суму 24000 грн., в т.ч. ПДВ - 4000 грн., від 30.12.2013 р. № 5827 на загальну суму 25000 грн., в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн. (а.с. 7-20 т. 2), платіжними дорученнями про оплату робіт.

Як вбачається з пояснень позивача, для виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Ван Телеком» закуповував у ТОВ «Интерия ЛТД» будівельні матеріали, а саме: трубу гладкоствольну діам. 90, 19 2U організатор кабеля 22 секцій, зазначене підтверджується видатковою накладною від 09.12.2013 р. № 0000000274 на загальну суму 3974,58 грн., в т.ч. ПДВ - 662,43 грн., податковою накладною від 09.12.2013 р. № 1628 на загальну суму 3974,58 грн., в т.ч. ПДВ - 662,43 грн., платіжним дорученням (а.с. 239-240 т. 1).

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання вищезазначених договорів в межах господарської діяльності між ТОВ «Ван Телеком» та його контрагентами ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Так, відповідач у наданих до суду запереченнях та у судовому засіданні зазначив, що до перевірки ТОВ «Ван Телеком» не надано документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальниками, проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача, адже акти виконаних робіт та додатки до договорів ТОВ «Ван Телеком» з підприємствами ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс» містять адреси виконання зобов'язань контрагентами та місце виконання договорів.

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Висновок ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не може бути безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності господарської операції між ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс» з ТОВ «Ван Телеком».

Так, позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що ТОВ «Ван Телеком» придбавало у своїх контрагентів тмц, а також відповідні послуги згідно з господарськими зобов'язаннями.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд зазначає, що згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Проте, позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс», що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22.05.2014 р. № 1079/22-02/35049144.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Інтер-Імпрекс» у періоді, що перевірявся, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ТЕЛЕКОМ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2014 року №0002712202 та №0002722202 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.06.2014 року №0002712202 та №0002722202.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15 серпня 2014 року.

Суддя П.П. Марин