№ 40139830, 13.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 925/133/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін І. Ольховського (керівник), Р. Криштофора (дов. від 12.08.2014), М. Новицького (дов. від 27.05.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року у справі № 925/133/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ: У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Черкаського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 14 листопада 2013 року № 95 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 03-21-18/3 з підстав невідповідності Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року (суддя В. Єфіменко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 12 і 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 33 і 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Черкаське обласне територіального відділення Антимонопольного комітету України проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що Черкаське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України здійснило перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина" законодавства про захист економічної конкуренції на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів і дизельного пального, що реалізуються у роздріб, про що складено відповідний Акт перевірки від 24 травня 2013 року № 06/03, з висновками якого керівник товариства погодився.

Перевіркою було встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність на ринках високооктанових (А-92, А-95) і низькооктанових (А-76, А-80) бензинів та дизельного пального, що реалізуються в роздріб через автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 21, місто Звенигородка.

Адміністративною колегією Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 03-21-18/13 прийнято рішення від 14 листопада 2013 року № 95 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:

- визнано позивача одним із осіб, які у 2011-2012 роках займали монопольне (домінуюче) становище і не зазнавали значної конкуренції на ринку низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб в межах міста Звенигородка з прилеглою територією;

- визнано дії позивача щодо встановлення необґрунтовано завищених цін на дизельне пальне та бензин А-80, що реалізується в роздріб, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пункту 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку низькооктанових бензинів, що реалізуються в роздріб у межах міста Звенигородка (з прилеглою територією) Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вказані порушення на позивача було накладено штраф у загальному розмірі 136 000 грн.

Приймаючи дане рішення, Черкаське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України виходило з того, що позивач, займаючи в 2011-2012 роках монопольне становище на ринках низькооктанових і високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються в роздріб у межах міста Звенигородка, необґрунтовано завищив ціни на дизельне пальне та бензин і такі дії містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписом частини першої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону). Згідно з частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за дане порушення накладається штраф у розмірі, передбаченому цією нормою.

З урахуванням наведених законодавчих приписів господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14 листопада 2013 року № 95 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 03-21-18/3.

За правилами частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Таким чином, зазначений строк є присічними.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина" пропущено двохмісячний строк на оскарження рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року у справі № 925/133/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець