№ 40106822, 15.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2014 р. Справа № 802/1983/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі

до: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн.

Оскільки, в добровільному порядку відповідач суму заборгованості зі сплати єдиного внеску не сплатив, УПФ України у Липовецькому районі звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості у розмірі 4010,30 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 14.07.2014 року до суду надійшла заява управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі від 14.07.2014р. № 918/06-37/03 про розгляд справи без участі його представника та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Повістка про виклик у судове засідання, призначене на 15.07.2014 року, направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, на адресу суду повернувся не вручений конверт з довідкою поштового відділення зв'язку ф.20 - "за зазначеною адресою не проживає".

За приписами частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана обов'язковою, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданих позивачем доказів встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України у Липовецькому районі та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (тут і далі по тексту Закон в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є календарний рік.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Всупереч вищенаведеним вимогам чинного законодавства, відповідач не сплатив суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4010,30 грн.

В силу ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

Позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме, направлялась вимога про сплату боргу № Ф 466 від 10.05.2013 р. на загальну суму 4010,30 грн., яка отримана відповідачем 19.11.2013 р.

Однак, боржник після отримання даної вимоги її не оскаржив та зазначену у ній суму боргу не сплатив.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в розмірі 4010,30 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1, розрахунком боргу, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Шевченка, 9, р/р 37193104000210 в ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 20115403) борг зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 4010,30 грн. (чотири тисячі десять гривень 30 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович