Постановление суда № 40097289, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/48225/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013

у справі № 816/1466/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

третя особа Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2012 №0010112301/923 та №0010122301/924.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сільгосппродукт" з питань взаємовідносин з ПП "Компанія "Агро-Лайф" за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, у зв'язку з неповним наданням пояснень та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 10.04.2012 № 7076/10/22, за результатами якої складено акт № 1854/22-309/13958710 від 20.06.2012, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 108700,62 грн., та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39527,50 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 10.07.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010122301/924, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49 409,38 грн. та №0010112301/923, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 135 875,78 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності віднесення позивачем витрат по придбанню товарів у ПП "Компанія "Агро-Лайф" до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки докази відображення господарської операції по придбанню сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф" в бухгалтерському обліку товариства відсутні, а надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам чинного законодавства щодо оформлення первинних документів.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що підставою для перевірки ТОВ"Сільгосппродукт" були господарські відносини з ПП "Компанія "Агро-Лайф" по закупівлі сої, які здійснювались в 2009 та 2010 роках.

Разом з тим, позивачем на підтвердження реальності здійснення правочину по придбанню сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф" до матеріалів справи надані накладні, податкові накладні, рахунки та банківські виписки.

Також, в матеріалах справи наявні договори купівлі-продажу та поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, надані позивачем до суду в якості доказів подальшого використання сої, придбаної у ПП "Компанія "Агро-Лайф" у власній господарській діяльності.

Щодо висновків суду про неналежне оформлення первинних документів, складених в ході господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, колегією суддів слід зазначити, що окремі неточності у заповненні накладних, не впливають на реальність господарських операцій з поставки позивачу товарів та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, судам слід врахувати, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) Г.К. Голубєва