№ 40081740, 04.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2014 р. Справа № 802/1274/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Боровської Т.А.,

представників позивача: Кучми С.В., Удовенка К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод"

до: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (далі - ТОВ "Тульчинський маслосирзавод") звернулося до суду з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000342200 від 03.03.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 1 307 964 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 653 982 грн.;

- № 0000332200 від 03.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 038 067 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 259 517 грн.;

- № 0000352200 від 03.03.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 2 262 877 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року відповідачем було складено акт № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року про порушення товариством вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік всього в сумі 1 333 536 грн. та завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 793 750 грн., порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 038 067 грн. за червень, серпень 2012 року, а також порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, в результаті чого встановлено несвоєчасне (неповне) оприбуткування готівки (торгової виручки) в сумі 452 575,41 грн.

Як стверджує позивач, ним проведено взаєморозрахунки із ТОВ "Профітіс-Б" шляхом заліку взаємних зустрічних однорідних вимог на підставі відповідного Акту від 31.03.2012 року. Тому станом на 31.12.2012 року кредиторської заборгованості у ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" перед вказаним контрагентом не існувало, а отже є безпідставним висновок податкового органу про те, що така заборгованість товариства є безнадійною і має бути включена як безповоротна фінансова допомога до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Також позивач зазначає, що під час проведення перевірки податковому органу не були надані первинні документи на підтвердження формування наявної кредиторської заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ "Профітіс-Б", оскільки такі документи відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів" були знищені у зв'язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання, що відображено в Акті № 1 від 15.02.2013 року "Про знищення бухгалтерських документів, термін зберігання яких закінчився". Крім того, у рішенні Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 5904/10/02-32-10-02-11 від 10.04.2014 року міститься посилання на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012 року у справі № 2603/15235/12, однак таке судове рішення немає преюдиційного значення для цієї справи, оскільки щодо посадової особи ТОВ "Профітіс-Б" була порушена кримінальна справа за статтями карного кодексу, які не стосуються порушення податкового законодавства та/або ухилення від сплати податків, і дана особа була звільнена судом від кримінальної відповідальності. До того ж у вищевказаному судовому рішенні не зазначено про те, чи досліджувались господарські відносини ТОВ "Профітіс-Б" із ТОВ "Тульчинський маслосирзавод". Також позивач стверджує, що оскільки він правомірно списав кредиторську заборгованість, яка існувала перед ТОВ "Профітіс-Б" у 2012 році, відповідно ним правомірно сформовано і податковий кредит з податку на додану вартість. Крім того, безпідставними слід вважати висновки перевірки про несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 452 575,41 грн., оскільки в дійсності бухгалтером товариства помилково до касової книги запис стосовно зазначеної суми готівки було внесено 04.07.2012 року, а не 03.07.2012 року. На те, що має місце технічна помилка вказує і та обставина, що відповідна сума готівки була передана до банківської установи саме 03.07.2012 року. При цьому, на думку позивача, відсутність відомостей у касовій книзі про готівкові надходження за 03.07.2012 року при фактичному оприбуткуванні спірної суми свідчить лише про порушення порядку ведення касової книги, а не про несвоєчасне оприбуткування відповідної суми готівки та/або ухилення від оподаткування. Відтак, підстав для застосування фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки немає.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Додатково зазначили, що в рамках кримінального провадження № 32014020000000035 було проведено судово-економічну експертизу, висновком якої № 784/14-21 від 26.05.2014 року встановлено, що проведеним дослідженням документально та нормативно не підтверджуються висновки акту Немирівської ОДПІ № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року в частині недотримання ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 Розділу ІІІ ПК України та пп. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України. Таким чином, висновком експерта спростовуються доводи податкового органу про наявність порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Крім того просять не брати до уваги посилання представників відповідача на існування двох актів про взаємозалік з різними датами, оскільки до перевірки товариство помилково надало Акт про залік взаємних вимог від 31.03.2013 року, який було відкликано ТОВ "Профітіс-Б" у зв'язку з допущеною опискою в даті (якою насправді слід вважати 31.03.2012 року). При цьому факт здійснення коригування кредиторської та дебіторської заборгованості у документах бухгалтерського обліку (картка рахунку 361) лише 31.07.2013 року представники позивача пояснюють людським фактором. Також вказують на те, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ "Профітіс-Б" не могли бути подані Немирівській ОДПІ у зв'язку з їх знищенням в 2013 році (окрім договорів купівлі-продажу від 01.06.2009 року та 01.07.2009 року). При вирішенні спору просять врахувати, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач не взяв до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014 року у справі № 2а/0270/4990/12.

У судовому засіданні представники Немирівської ОДПІ вимоги позивача заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (том 1, а.с. 78-84). Наполягають на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" і прийнятті оскаржуваних рішень податковий орган діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає. В останнє судове засідання представники відповідача не з'явилися, що однак не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, а також матеріали кримінального провадження № 32014020000000035, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з огляду на таке.

Встановлено, що ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" як юридична особа зареєстроване 28.07.2006 року Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області (код ЄДРПОУ 34465052), взяте на податковий облік 01.08.2006 року за № 215 та у спірний період було платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 1251844 від 11.08.2006 року.

На підставі пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та відповідно до наказів Немирівської ОДПІ № 38 від 03.02.2014 року і № 47 від 08.02.2014 року посадовими особами Немирівської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року (том 1, а.с. 223-250; том 2, а.с. 1-5), яким зроблено висновки про порушення позивачем:

- вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік всього в сумі 1 333 536 грн. (в тому числі заниження в сумі 25 572 грн. враховано в акті перевірки № 307/22-00-20/34465052 від 25.10.2013 року) та завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 793 750 грн. (дане завищення враховане в акті перевірки № 307/22-00-20/34465052 від 25.10.2013 року);

- вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 038 067 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 958 067 грн. та за серпень 2012 року в сумі 80 000 грн.;

- вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, внаслідок чого встановлено несвоєчасне (неповне) оприбуткування готівки (торгової виручки) в сумі 452 575,41 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року, 03.03.2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення (том 1, а.с. 12-14):

- № 0000342200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 1 961 946 грн., в тому числі за основним платежем - 1 307 964 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 653 982 грн.;

- № 0000332200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 297 584 грн., в тому числі 1 038 067 грн. за основним платежем і 259 517 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000352200 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 262 877 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 14.03.2014 року позивач подав скаргу № 14-03/14 до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (том 1, а.с. 23-30).

На підставі зазначеного звернення Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області ініційовано проведення посадовими особами Немирівської ОДПІ позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 367/22-00-20/34465052 від 08.04.2014 року (том 1, а.с. 128-149). Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, які є аналогічними тим, що були визначені в акті перевірки № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року.

Враховуючи наведене рішенням № 5904/10/02-32-10-02-11 від 10.04.2014 року про результати розгляду первинної скарги Головне управління Міндоходів у Вінницькій області залишило без змін податкові повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ від 03.03.2014 року № 0000342200, № 0000332200 та № 0000352200, а скаргу ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" - без задоволення (том 1, а.с. 31-37).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи їм правову оцінку, суд керується наступними мотивами.

Як вбачається з акту перевірки № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року, перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік встановлено його заниження за 3 квартал 2012 року в загальній сумі 6 228 400 грн. (том 1, а.с. 226-229).

Зокрема, аналізом картки рахунку 63.1.10 по контрагенту ТОВ "Профітіс-Б" встановлено, що ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" за період з 20.08.2009 року по 31.12.2012 року обліковує кредиторську заборгованість в сумі 6 228 440 грн.

З метою перевірки таких відомостей у ході проведення перевірки податковим органом ініційовано письмове звернення до керівництва ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", а саме 10.02.2014 року на ім'я керівника підприємства адресовано лист щодо підтвердження сум кредиторської заборгованості по рахунку 63.1.0, яка обліковується станом на 31.12.2012 року (том 1, а.с. 162-165). У відповідь на запит позивачем надано належним чином завірені копії картки рахунку 63.1.0 по контрагенту ТОВ "Профітіс-Б" (том 1, а.с. 167-169) та акту № 1 від 15.02.2013 року "Про знищення документів термін яких закінчився" (том 1, а.с. 115-116), згідно з яким шляхом спалювання знищено бухгалтерські документи за 2009 рік, термін зберігання яких закінчився.

Крім того, під час проведення перевірки, оформленої актом № 367/22-00-20/34465052 від 08.04.2014 року, головному бухгалтеру ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" Цвігун Л.І. подано письмовий запит щодо надання до перевірки в повному обсязі усіх документів, що належать або пов'язані із предметом перевірки. У відповідь на вказаний запит Немирівській ОДПІ було надано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- договору купівлі-продажу між ТОВ "Профітіс-Б" (Продавець) та ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (Покупець) № 349-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.06.2009 року (том 1, а.с. 38-41);

- договору купівлі-продажу між ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (Продавець) та ТОВ "Профітіс-Б" (Покупець) № 366-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.07.2009 року (том 1, а.с. 42-45);

- акту звірки взаємних розрахунків № 470 від 31.03.2013 року (том 1, а.с. 166);

- картки рахунку 36.1 по контрагенту ТОВ "Профітіс-Б" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року, згідно з якою дебіторська заборгованість ТОВ "Профітіс-Б" станом на 31.12.2012 року складає 6 071 717,70 грн. з ПДВ (том 1, а.с. 169);

- картки рахунку 63.1.0 по контрагенту ТОВ "Профітіс-Б" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року, згідно з якою кредиторська заборгованість перед ТОВ "Профітіс-Б" станом на 31.12.2012 року складає 6 228 400 грн. з ПДВ (том1, а.с. 167-168).

При цьому ні під час проведення вищевказаних перевірок, ні у ході судового розгляду цієї адміністративної справи позивачем не надано оригіналів первинних бухгалтерських документів, які стосуються формування (виникнення) кредиторської та дебіторської заборгованості по взаємовідносинах з ТОВ "Профітіс-Б".

Таким чином, з урахуванням наданих до перевірки документів податковий орган дійшов висновку, що оскільки сума кредиторської заборгованості ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" за отримані, але неоплачені товари (основні засоби) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, вся сума такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) включається до складу інших доходів. Отже, платником податків занижено рядок 03 "Інші доходи" Декларації за 3 квартали 2012 року в сумі 6 228 400 грн. за рахунок невключення суми безнадійної кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами, по якій минув передбачений законом термін позовної давності.

Суд погоджується із вищевказаними висновками Немирівської ОДПІ з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

В силу вимог пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Позивач ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" не погоджується із висновками податкового органу про визнання безнадійною кредиторської заборгованості товариства перед ТОВ "Профітіс-Б" в сумі 6 228 400 грн., посилаючись на те, що станом на 31.12.2012 року кредиторської заборгованості ТОВ "Профітіс-Б" не існувало, оскільки з цим контрагентом було проведено залік розрахунків взаємних зустрічних однорідних вимог на підставі Акту від 31.03.2012 року.

Однак, вказані доводи позивача судом до уваги не беруться.

Так, пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У ході судового розгляду справи встановлено, що під час проведення перевірки податковому органу позивач надав Акт про залік взаємних вимог між ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" і ТОВ "Профітіс-Б", який датований 31.03.2013 року, а не 31.03.2012 року (том 1, а.с. 166).

Відтак, на переконання суду, вищезазначений акт відповідачем не було взято до уваги правомірно, оскільки він виходив за межі періоду, що перевірявся (з 01.04.2014 року по 31.12.2012 року) і жодним чином не спростовував даних бухгалтерського обліку, згідно з якими кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Профітіс-Б" станом на 31.12.2012 року складала 6 228 400 грн. з ПДВ (том 1, а.с. 167-168).

Водночас інших первинних та пов'язаних з ними документів як під час проведення перевірки, так і до часу прийняття Немирівською ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0000342200 від 03.03.2014 року позивачем надано не було, незважаючи на неодноразові письмові запити податкового органу з цього приводу (том 1, а.с. 161-165).

Позивач також стверджує, що при оформленні Акту про залік взаємних вимог допущено помилку та невірно зазначено дату "31.03.2013 року" замість "31.03.2012 року", надаючи в обґрунтування своєї позиції лист директора ТОВ "Профітіс-Б" Срібної Т.О. № 20 від 16.04.2012 року, відповідно до якого товариством надіслано Акт про залік взаємних вимог на суму 6 071 717,60 грн. у двох примірниках від 31.03.2012 року взамін попередньо переданого з помилковою датою від 31.03.2013 року (том 1, а.с. 120). Крім того, позивачем надано витяг із Журналу вхідної кореспонденції ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" за 2012 рік (том 1, а.с. 124-125), де в рядку 7 вчинено запис про отримання 26.04.2012 року від ТОВ "Профітіс-Б" листа № 20 від 16.04.2012 року.

Проте суд зазначає, що вказані документи до перевірки не надавалися, а отже не могли бути враховані відповідачем при наданні висновків та прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, оглядом Журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", який в оригіналі міститься в матеріалах кримінального провадження № 32014020000000035 (том 3, арк. 84-179), судом встановлено, що такий журнал прошитий і пронумерований, однак не засвідчений підписами директора і бухгалтера, печаткою підприємства, тобто оформлений не за правилами діловодства (неналежним чином).

Також встановлено, що журнал містить записи про надходження на адресу товариства вхідної кореспонденції за 2007-2012 рр. При цьому у 2012 році загалом вчинено записи про реєстрацію 25-ти випадків надходження вхідної кореспонденції на адресу ТОВ "Тульчинський маслосирзавод".

Разом із тим, у ньому відсутній запис про реєстрацію надходження листа-відповіді ТОВ "Профітіс-Б" № 12 від 29.02.2012 року з пропозицією про укладення акту заліку взаємних вимог (том 1, а.с. 120), а також лист про надходження на адресу ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" такого Акту з помилковою датою від 31.03.2013 року, який було надано відповідачу до перевірки.

Натомість у Журналі дійсно міститься запис кульковою ручкою про отримання 26.04.2012 року від ТОВ "Профітіс-Б" листа № 20 від 16.04.2012 року. Однак, є очевидним, що його виконано поверх іншого запису, який раніше було вчинено олівцем та в подальшому стерто.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що письмові докази, які надані позивачем на підтвердження тієї обставини, що при оформленні Акту про залік взаємних вимог нібито було допущено помилку та невірно зазначено дату "31.03.2013 року" замість "31.03.2012 року", викликають істотні сумніви у їх достовірності та допустимості, а відтак не беруться судом до уваги.

Крім того суд зазначає, що вищенаведена позиція ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" суперечить даним бухгалтерського обліку підприємства, зокрема картці рахунку 36.1 по ТОВ "Профітіс-Б" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року та картці рахунку 63.1.0 по ТОВ "Профітіс-Б" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року (том 1, а.с. 167-169), які підписані головним бухгалтером Цвігун Л.І. і згідно з якими станом на 31.12.2012 року перед ТОВ "Профітіс-Б" обліковувалась кредиторська заборгованість в сумі 6 228 400 грн. та дебіторська заборгованість ТОВ "Профітіс-Б" в сумі 6 071 717,70 грн.

Водночас згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В силу положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч. 3 ст. 9 вищевказаного Закону).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року, на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи. За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги). Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Відтак, у випадку проведення заліку взаємних вимог саме 31.03.2012 року, станом на 31.12.2012 року в бухгалтерському обліку ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" мали бути відсутніми відповідні відомості щодо дебіторської та кредиторської заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ "Профітіс-Б", однак такі відомості значилися.

Більше того, відповідне коригування заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ "Профітіс-Б" проведене бухгалтером лише 31.07.2013 року, що підтверджується даними карток рахунків 361 та 631 по ТОВ "Профітіс-Б" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року (том 1, а.с. 126-127) і що додатково спростовує доводи позивача про проведення взаємозаліку з ТОВ "Профітіс-Б" у 2012 році.

Також суд звертає увагу на інші істотні для справи обставини.

Зокрема, відповідно до наданої позивачем копії договору купівлі-продажу № 349-Мл-ТМСЗ/ІН від 01.06.2009 року (том 1, а.с. 38-41), укладеного між ТОВ "Профітіс-Б" (Продавець) та ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у повному обсязі у власність Покупця товар у порядку та на умовах, визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 366-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.07.2009 року (том 1, а.с. 42-45), укладеного між ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (Продавець) та ТОВ "Профітіс-Б" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у повному обсязі у власність Покупця товар у порядку та на умовах, визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з даними облікових регістрів - карточок по субрахунку 63.1.0 рахунку 63 та субрахунку 36.1 рахунку 36 вбачається, що на підставі прибуткових накладних в період з 01.06.2009 року по 20.08.2009 року позивач оприбуткував від ТОВ "Профітіс-Б" товарні запаси на загальну суму 5 190 333,33 грн. без ПДВ. При цьому сума податкового кредиту за даною операцією склала 1 038 066,67 грн., а отже загальна вартість оприбуткованих товарних запасів з ПДВ становить 6 228 400 грн. (том 1, а.с. 167-168).

Крім того, на підставі видаткових накладних в період з 10.08.2009 року по 12.10.2009 року позивач відвантажив ТОВ "Профітіс-Б" виробничі запаси загальною вартістю 6 071 717, 70 грн. з ПДВ (том 1, а.с. 169).

Відтак, заборгованість ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" перед ТОВ "Профітіс-Б", яка виникла за договором № 349-Мл-ТМСЗ/ІН від 01.06.2009 року, становить 6 228 400 грн., а заборгованість ТОВ "Профітіс-Б" перед ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", яка виникла за договором № 366-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.07.2009 року, становить 6 071 717,70 грн.

Водночас в Актах про залік взаємних вимог від 31.03.2012 року та від 31.03.2013 року зазначено, що за договором № 366-А від 01.07.2009 року ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" є боржником, а ТОВ "Профітіс-Б" - кредитором, при цьому сума заборгованості позивача становить 6 071 717, 60 грн. Також в актах зазначено, що за договором № 349 від 01.06.2009 року ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" є кредитором, а ТОВ "Профітіс-Б" - боржником, при цьому сума заборгованості складає 6 071 717,60 грн. (том 1, а.с. 46, 166).

Таким чином, відомості, що містяться в Актах про залік взаємних вимог від 31.03.2012 року та від 31.03.2013 року, суперечать даним облікових регістрів ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", є сумнівними, містять перекручену і недостовірну інформацію щодо реквізитів договорів, відомостей про те, хто виступає кредитором, а хто боржником у відповідних договірних відносинах, а відтак не можуть розглядатись як належні первинні бухгалтерські документи в розумінні вимог закону та докази в адміністративній справі.

При вирішенні даного публічно-правового спору суд також враховує, що Акти про залік взаємних вимог від 31.03.2012 року та від 31.03.2013 року не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими документами.

Як зазначає позивач, такі первинні документи відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів" (далі - Перелік) були знищені у зв'язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання, що відображено в Акті № 1 від 15.02.2013 року "Про знищення бухгалтерських документів, термін зберігання яких закінчився" (том 1, а.с. 115-116).

Разом із тим, відповідно до ст. 330 вказаного Переліку договори, угоди (аудиторські, господарські, операційні тощо) зберігаються три роки (з приміткою "доки не мине потреба") після закінчення строку дії договору або угоди.

Крім того, згідно із ст. 336 Переліку первинні документи і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо) зберігаються три роки (з приміткою "доки не мине потреба") за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а у разі виникнення спорів (суперечок), порушення кримінальних справ, відкриття судами провадження у справах - до ухвалення остаточного рішення.

Таким чином, передбачений Переліком трирічний строк зберігання договорів та первинних документів не є остаточним і обумовлюється цілим рядом обов'язкових для врахування обставин, зокрема закінченням строку дії договору, фактом виконання господарських операцій, минуванням потреби, завершенням перевірки податковими органами, відсутністю спорів (суперечок) тощо.

Натомість судом встановлено, що на час знищення позивачем первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Профітіс-Б", тобто станом на 15.02.2013 року, у бухгалтерському обліку ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" відображалась як дебіторська заборгованість ТОВ "Профітіс-Б" в сумі 6 071 717,60 грн., так і кредиторська заборгованість перед ТОВ "Профітіс-Б" в сумі 6 228 400 грн., що свідчить про неповне виконання зобов'язань сторін по господарських операціях позивача із ТОВ "Профітіс-Б".

Крім того, якщо слідувати позицією позивача, згідно із якою 31.03.2012 року з ТОВ "Профітіс-Б" було проведено залік взаємних вимог, тобто вчинено дію, яка має правове значення і є підставою для записів в регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах, підписання відповідного акту взаємозвірки закономірно б мало переривати строк зберігання первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Профітіс-Б".

Відтак, на переконання суду, знищення позивачем таких документів є сумнівним, здійснене передчасно і без дотримання визначених Переліком строків та умов зберігання.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судом рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012 року у кримінальній справі № 1-1048/2012 (том 1, а.с. 150-156) встановлено, що гр. ОСОБА_5, який формально був засновником та директором ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз" і ТОВ "Профітіс-Б", не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз" і ТОВ "Профітіс-Б", а за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового слідства особою, групою осіб, за грошову винагороду, повторно, умисно надавав послуги іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій; формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг шляхом підроблення офіційних документів ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз" та ТОВ "Профітіс-Б", які видаються та посвідчуються підприємством і які надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання його підроблювачем та іншою особою та збут таких документів, з метою документального оформлення безтоварних операцій.

При цьому дії гр. ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки він вчинив фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, повторно, за ч. 2 ст. 358 КК України, як підроблення документів, які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов'язків з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою, та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 200 КК України, як підробку засобів доступу до банківських рахунків та їх використання, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вищевказана постанова не оскаржувалася та набрала законної сили 19.12.2012 року. І хоча у ній відсутні посилання на реальність або нереальність господарських операцій ТОВ "Профітіс-Б" із його контрагентами, в тому числі і з ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", у судовому рішення однозначно констатовано фіктивність усіх господарських операцій ТОВ "Профітіс-Б" за період з 2007 року по вересень 2010 року, яким відповідно охоплюються договірні взаємовідносини позивача з ТОВ "Профітіс-Б" та у який мало місце виникнення спірної кредиторської та дебіторської заборгованості.

Крім того, згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі № 810/2357/13-а (том 1, а.с. 157-160) первинні документи (договори, податкові накладні, накладні), підписані гр. ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по вересень 2010 року, складені із порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, пункту 16 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 року за № 1401/18696.

Також рішенням суду встановлено, що ТОВ "Профітіс-Б" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Водночас, як вбачається зі змісту договорів купівлі-продажу № 349-Мл-ТМСЗ/ІН від 01.06.2009 року та № 366-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.07.2009 року, від імені ТОВ "Профітіс-Б" правочини були підписані директором ОСОБА_5

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскільки вищевказаними судовими рішеннями встановлено фіктивний характер діяльності ТОВ "Профітіс-Б", а також те, що вона була спрямована на надання права іншим суб'єктам господарювання незаконно формувати валові витрати, валові доходи, податковий кредит та податкові зобов'язання і, як наслідок, ухилятися від сплати податків, а первинні документи, підписані директором ТОВ "Профітіс-Б" ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по вересень 2010 року складені із порушенням вимог чинного законодавства та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно і господарські відносини ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" з ТОВ "Профітіс-Б", які вчинені від імені товариства директором ОСОБА_5, не можуть визнаватися реальними, що у свою чергу не може бути залишеним поза увагою суду при вирішення спору у цій справі.

Крім того, як вже зазначалося раніше, згідно з висновками акту № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" занижено податок на прибуток за 2012 рік всього в сумі 1 333 536 грн. та завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 793 750 грн. При цьому таке завищення від'ємного значення з податку на прибуток враховано в акті перевірки № 307/22-00-20/34465052 від 25.10.2013 року (том 2, а.с. 4).

Позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014 року у справі № К/800/11512/13 (том 1, а.с. 202-208) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області № 0000063500 від 01.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 662 107 грн. Разом із тим, дане податкове-повідомлення рішення враховане в акті перевірки № 307/22-00-20/34465052 від 25.10.2013 року.

Проте суд не бере до уваги такі доводи позивача та вважає їх надуманими, оскільки сума завищення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 793 750 грн. не включена до оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ № 0000342200 від 03.03.2014 року, а відтак не є предметом оскарження.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (том 2, а.с. 20-29), формуючи показник від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року, позивач врахував результати судових рішень у вищевказаній справі, фактично самостійно відновив порушене податковим органом право та включив до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість спірну суму у 793 750 грн. (якщо у 2012 році вона становила 918 660 грн., то у 2013 році - 1 712 410 грн., тобто + 793 750 грн.).

Таким чином, зібраними і дослідженими у судовому засіданні доказами документально і нормативно підтверджується правомірність висновків акту перевірки Немирівської ОДПІ № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року про порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено рядок 03 "Інші доходи" Декларації за 3 квартал 2012 року на суму 6 228 400 грн. за рахунок невключення суми безнадійної кредиторської заборгованості та занижено податок на прибуток приватних підприємств за 2012 рік всього у сумі 1 333 536 грн., в тому числі заниження в сумі 25 572 грн. згідно з актом перевірки Немирівської ОДПІ № 307/22-00-20/34465052 від 25.10.2013 року, яке є безспірним (том 1, а.с. 209-222).

Відтак, підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342200 від 03.03.2014 року суд не вбачає.

Надаючи правову оцінку іншому податковому повідомленню-рішенню відповідача, а саме рішенню за № 0000332200 від 03.03.2014 року, яким ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 1 038 067 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 259 517 грн., суд керується наступними мотивами.

Як зазначено в акті № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року (том 1, а.с. 238-239), проведеною перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення в сумі 1 038 067 грн. (в тому числі за червень 2012 року на 958 067 грн. та за серпень 2012 року на 80 000 грн.) за рахунок списання кредиторської заборгованості в сумі 6 228 400 грн. (в тому числі ПДВ - 1 038 067 грн.) за отриманими, але не оплаченими товарами, по якій минув термін позовної давності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Змістовний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що право на податковий кредит виникає у платника податків саме у разі придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Водночас товари (послуги), які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів (послуг) у платника податків відсутнє.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", а саме картки рахунку 63.1.0 по контрагенту ТОВ "Профітіс-Б", станом на 31.12.2012 року за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість в сумі 6 228 400 грн., в тому числі ПДВ - 1 038 067 грн., з яких 5 748 400 грн. станом на 12.06.2009 року і решта станом на 20.08.2009 року (том 1, а.с. 167-168).

Отже, враховуючи те, що вищевказана сума кредиторської заборгованості підприємства перед ТОВ "Профітіс-Б" не була стягнута після закінчення строку позовної давності, в силу положень пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України вона визнається безповоротною фінансовою допомогою, а товари, які отримані ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" та не оплачені протягом терміну позовної давності, слід вважати безоплатно отриманими товарами, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів відсутнє.

Відтак, суд погоджується з висновками Немирівської ОДПІ про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого відбулося заниження податку на додану вартість в сумі 1 038 067 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 958 067 грн. та за серпень 2012 року в сумі 80 000 грн.

Відповідно підстав для скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000332200 від 03.03.2014 року немає.

Правомірність заявлених позовних вимог представники ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" обґрунтовують також висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 784/14-21 від 26.05.2014 року.

Як встановлено судом, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проводилося досудове розслідування кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32014020000000035 від 14.03.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ "Тульчинський маслосирзавод".

При цьому однією з підстав реєстрації кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань став акт перевірки Немирівської ОДПІ № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року.

У ході досудового розслідування органом досудового розслідування призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 784/14-21 від 26.05.2014 року (том 2, а.с. 36-44) проведеним дослідженням документально та нормативно не підтверджено висновки акту № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року "Про результати позапланової виїзної перевірки "Тульчинський маслосирзавод" (код за ЄДРПОУ: 34465052) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року" в частині недотримання пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено за 2012 рік податок на прибуток всього в сумі 1 333 536 грн. (в тому числі заниження в сумі 25 572 грн. враховано в акті перевірки № 307/22-00-20/34465052 від 25.10.2013 року), та в частині недотримання п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 038 067 грн.

Позивач стверджує, що такий висновок експерта є доказом відсутності правопорушень, виявлених податковим органом, та підставою для скасування оскаржуваних рішень Немирівської ОДПІ за № 0000342200 та № 0000332200 від 03.03.2014 року.

Надаючи оцінку вищезазначеним доводам та висновку експерта, що витребуваний судом у слідчих органів за клопотанням позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Частиною 4 статті 82 КАС України передбачено, що експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч. 5 ст. 82 КАС України).

Таким чином, в розумінні положень процесуального закону одним із різновидів доказів в адміністративному судочинстві є висновок експерта, наданий за рішенням суду в рамках адміністративної справи, що розглядається.

Отже, висновок експерта Вінницького відділення Київського НДІ СЕ№ 784/14-21 від 26.05.2014 року, на який посилається позивач, не може вважатися висновком експерта у цій справі та оцінюється судом як письмовий доказ в сукупності з іншими доказами, що були зібрані та досліджені у судовому засіданні.

При цьому суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.01.1998 року, експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно, вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права.

В силу вимог п. 3.3 Розділу ІІІ "Економічна експертиза" Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту слід надати документи бухгалтерського та податкового обліку, які містять відомості, - вихідні дані для вирішення поставлених питань.

Такими документами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності.

Якщо ведення бухгалтерського обліку здійснювалось в електронно-обчислювальному вигляді, експерту надаються регістри бухгалтерського обліку у роздрукованому вигляді, обов'язково завірені в установленому порядку. Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим матеріалам справи, непереконливо обґрунтовані фінансовими інспекторами тощо).

Разом із тим, як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №784/14-21 від 26.05.2014 року, дослідження проводилось експертом за відсутності первинних бухгалтерських документів ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" по взаємовідносинах з ТОВ "Профітіс-Б", які зазвичай складаються при такого роду господарських операціях (видаткових накладних, податкових накладних, платіжних відомостей, товарно-транспортних накладних тощо).

При цьому експертом не взято до уваги документи бухгалтерського обліку товариства, зокрема відомості карток рахунків 36.1, 63.1.0., 361 та 631 по контрагенту ТОВ "Профітіс-Б" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року. Крім того, за відсутності належного обґрунтування надано перевагу Акту про залік взаємних вимог, який датований 31.03.2012 року, та не враховано, що цей акт взагалі не надавався до перевірки, а обставини його оформлення і отримання платником податків викликають істотні сумніви, про що йшлося раніше у рішенні суду.

Також залишено поза увагою ту обставину, що відомості, які містяться в Актах про залік взаємних вимог від 31.03.2012 року та від 31.03.2013 року, суперечать даним облікових регістрів ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", містять перекручену і недостовірну інформацію щодо реквізитів договорів, відомостей про те, хто виступає кредитором, а хто боржником у відповідних договірних відносинах, а отже не можуть розглядатись як належні первинні бухгалтерські документи в розумінні вимог закону.

Крім того, аналіз висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №784/14-21 від 26.05.2014 року дає підстави стверджувати, що експертом надано відповіді на цілий ряд правових питань, вирішення яких відноситься до виключної компетенції суду, та які виходять за межі спеціальних економічних знань.

Відтак, на переконання суду, вищезазначений висновок не може братися до уваги при вирішенні даного спору, оскільки є однобічним, суперечить матеріалам справи і встановленим судом обставинам, а також викликає сумніви у його правильності.

Оцінюючи законність податкового повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ № 0000352200 від 03.03.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 2 262 877 грн., суд виходить з таких мотивів.

Як вбачається з акту перевірки № 135/22-00-20/34465052 від 18.02.2014 року (том 2, а.с. 3), проведеною перевіркою виявлено несвоєчасне (неповне) оприбуткування готівки (торгової виручки) в сумі 452 575,41 грн., яка фактично надійшла 03.07.2012 року згідно прибуткових касових ордерів № 2 від 03.07.2012 року на суму 39 138,86 грн. та № 3 від 03.07.2012 року на суму 413 436,55 грн. Так, готівка (торгова виручка) за 03.07.2012 року в загальній сумі 452 575,41 грн. оприбуткована в касовій книзі підприємства 04.07.2012 року. При цьому відповідно до видаткового касового ордера № 28 від 03.07.2012 року та банківської виписки за 03.07.2012 року готівка (торгова виручка) була здана в банк 03.07.2012 року через ОСОБА_6

Позивач посилається на те, що бухгалтером товариства помилково внесено запис до касової книги щодо відповідної суми готівки 04.07.2012 року, а не 03.07.2012 року, хоча фактично оприбуткування готівки було здійснене в день її надходження 03.07.2012 року. Відтак, має місце недотримання правил ведення касової книги, однак не порушення норм з регулювання обігу готівки, за яке відповідачем застосовано фінансові санкції.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу у цій частині акту перевірки та доводи позивача на їх спростування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року (далі - Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено у пункті 2.6 цього Положення.

Згідно з п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пункту 1.2 Положення КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пункт 2.6 Положення передбачає два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК). Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформлення їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосування РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність. Так, відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії була неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 року (справа № 21-400а12), від 26.02.2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13), від 12.11.2013 року (справа № 21-370а13), від 01.04.2014 року (справа № 21-54а14).

Судом встановлено, що готівка (торгова виручка) в сумі 452 575,41 грн. надійшла до позивача ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" 03.07.2012 року згідно з прибутковими касовими ордерами № 2 від 03.07.2012 року на суму 39 138,86 грн. та № 3 від 03.07.2012 року на суму 413 436,55 грн. (том 1, а.с. 48-49).

Таким чином, з урахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства запис про оприбуткування зазначеної готівки мав би бути внесений у касову книгу в день її отримання, тобто 03.07.2012 року. Проте бухгалтером підприємства цього зроблено не було, а запис про надходження готівки (торгової виручки) в сумі 452 575,41 грн. внесено у касову книгу на наступний день - 04.07.2012 року, що підтверджується документально (том 1, а.с. 54-55) і визнано у судовому засіданні представниками позивача.

Відтак, оскільки підприємством не відображено надходження готівки у касовій книзі в день її отримання, суд погоджується з висновками податкового органу про несвоєчасне (неповне) оприбуткування готівки та порушення п. 2.6 Положення.

При цьому суд вважає неприйнятними посилання позивача на те, що у даному випадку бухгалтером було допущено лише технічну помилку, оскільки в дійсності такі дії є порушенням порядку ведення касових операцій у національній валюті з відповідними правовими наслідками.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження позивача з приводу того, що чинним законодавством не визначено поняття "несвоєчасне оприбуткування готівки", оскільки у п. 2.6 Положення законодавець чітко визначив, що уся готівка, яка надходить до каси, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Отже, несвоєчасне оприбуткування готівки має місце тоді, коли такі операції проводяться не в день надходження готівкових коштів.

Таким чином, на переконання суду, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки і підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ № 0000352200 від 03.03.2014 року немає.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), за згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Немирівської ОДПІ від 03.03.2014 року № 0000342200, № 0000332200 та № 0000352200, а тому у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" належить відмовити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (ідентифікаційний код 34465052) в дохід Державного бюджету України решту суми судового збору, що підлягав сплаті при звернені до адміністративного суду, а саме судовий збір в сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 08.08.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович