№ 40070025, 21.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 липня 2014 р. Справа № 802/1551/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Даценко О.М.

представника відповідача: Попової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В"

до: Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки стану дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2011р. по 30.09.2013р., відповідачем складено акт №7/2-32-22-06/20009167 від 08.04.2014р., згідно висновків якого, визначене податкове зобов`язання, що складає 41588 грн. 80 коп. ( в тому числі: ввізне мито - 9724 грн. 00 коп., податок на додану вартість - 31864, 80 грн.), внаслідок недекларування ТОВ «Бета-В» у повному обсязі витрат на транспортування імпортованих товарів до місця ввезення на митному кордоні України.

На підставі даного акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р" №0000017/2206 від 23.04.2014 р., яким ТОВ «Бета-В» визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання" у загальному розмірі 36343 грн. 13 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 29074 грн. 50 коп., за штрафними санкціями в розмірі 7268 грн. 63 коп. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00000018/2206 від 23.04.2014 р., яким ТОВ «Бета-В» визначено суму податкового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" у загальному розмірі 11090 грн. 63 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 8872 грн. 50 коп., за штрафними санкціями в розмірі 2218, 13 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях та в акті про результати перевірки, в яких зазначила, що Головне управління Міндоходів у Вінницькій області, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-В» зареєстроване Вінницьким міським управлінням юстиції 16.07.1993р. за №РП175-Р. Юридичною адресою позивача є: вулиця Андрія Іванова, будинок 9, місто Вінниця, Вінницька область, 21034, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №350663 (а.с. 24).

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12.02.2014р. №63 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бета-В» та посвідчення на право проведення перевірки №3/22 від 25.02.2014 р., згідно плану-графіка виїзних документальних перевірок на 1 квартал 2014р. проведено документальну планову виїзну перевірку.

Документальна планова виїзна перевірка стану дотримання ТОВ «Бета-В» вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2011р. по 30.09.2013 р. проводилась посадовими особами, уповноваженими на проведення перевірки, а саме: начальником відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - Броякою Ольгою Вікторівною та головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - Волкотруб Іриною Володимирівною.

За результатами перевірки складено акт №7/2-32-22-06/20009167 від 08.04.2014р. про результати перевірки стану дотримання ТОВ «Бета-В» вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2011р. по 30.09.2013р.

В акті №7/2-32-22-06/20009167 від 08.04.2014р. зафіксовано порушення вимог п. 5 ч.2 та п. (б) ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-IV, п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 5 ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 58, п.1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-IV, ст. 17 Розділу 2 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992р. №2097-12, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190 Розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт недекларування у повному обсязі витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митному кордоні України, зокрема, витрат за організацію транспортно-експедиційних послуг та занижено податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету на суму 41588 грн. 80 коп.

Позивачем були подані заперечення вих. №91 від 11.04.2014р. до акту №7/2-32-22-06/20009167 від 08.04.2014р. За результатами розгляду заперечення Головне управління Міндоходів у Вінницькій області своїм листом від 22.04.2014р. №6464/10/02-32-22-06.07 висновок акту перевірки №7/2-32-22-06/20009167 від 08.04.2014р. залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000017/2206 від 23.04.2014р., яким визначено суму податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання всього у розмірі 36343 грн. 13 коп., в т.ч. за основним платежем - 29074 грн. 50 коп., за штрафними санкціями - 7268 грн. 63 коп.; №00000018/2206 від 23.04.2014р., яким визначено суму мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання всього у розмірі 11090 грн. 63 коп., в тому числі за основним платежем - 8872 грн. 50 коп., за штрафними санкціями - 2218 грн. 13 коп.

Головне управління Міндоходів зазначає, що при перевірці достовірності декларування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «Бета-В» співставлено дані, що містяться у документах, поданих до митного оформлення, з документами бухгалтерського обліку товариства, наданих до перевірки, а саме використано: вантажно-митні декларації (митні декларації), товарно-транспортні накладні (CMR), договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи та інші необхідні документи, які подавалися до митного оформлення для підтвердження розміру витрат на транспортування товару до митного кордону України, картки рахунку 631. Відповідачем встановлено, що в первинних документах наданих позивачем не зафіксовано розподіл транспортних витрат до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, а до митної вартості оцінюваних товарів транспортні витрати повинні включатися в повному обсязі, в тій сумі, що документально підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Як видно з матеріалів справи, за період, що підлягав перевірці, позивач здійснював імпорт мильної стружки на підставі контракту купівлі-продажу №1807/2 від 19.06.2009р., який укладено з фірмою «Betasoap Sp. z o.o» (Польща).

Судом встановлено, що перевезення вантажів ТОВ «Бета-В» здійснювали ПП ОСОБА_5, СПД ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Вебтранс-Логістик».

Так, зокрема, між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Бета-В» було укладено договір транспортного експедирування №1 від 10.01.2012 р.

Розрахунки з перевізниками, які надавали транспортно-експедиторські послуги позивачу, проводились відповідно до пред'явлених перевізником замовнику рахунків (рахунків-фактур) та актів виконаних робіт за надання послуг на перевезення вантажу.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України № 4495-VI подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Відповідно до п. 5 частини 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ (далі - МКУ № 4495) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з пунктом "б" частини 3 статті 267 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, а саме: витрати на транспортування після ввезення.

Згідно ч.3 ст. 260 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Частиною 1 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, закон вимагає, що на етапі оформлення митної декларації декларант повинен надати митному органу інформацію у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України, що піддається обчисленню. Вказаними нормами не передбачено, що всі документи, які подаються до митного оформлення, мають відповідати ознакам первинних документів згідно законодавства про бухгалтерський облік в Україні.

Згідно ч.2 ст.262 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

З введенням в дію МК України № 4495-VI Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 затверджено Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.

Згідно п.1.10. Правил Декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 2.3. Правил встановлено, що запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

Під час судового розгляду встановлено, що в кожному окремому випадку, під час митного оформлення товарів імпортованих позивачем в Україну, митному органу були надані документальні підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, а саме: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товарно-транспортні накладні) з зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України; специфікації до контракту купівлі-продажу №1807/2 від 19.06.2009р.; договори та рахунки-фактури на послуги перевезення, митні декларації та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також встановлено, що позивачем при розмитненні товарів були надані до митного оформлення рахунки-фактури. Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних позивачем з перевізниками, вони складені після надання послуги в цілому, тобто доставки товару в пункт призначення на митній території України, отже об'єктивно не могли існувати на момент розмитнення товарів.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, інформація в яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Законодавством не передбачено вимог, за якими факт здійснення господарських операцій з перевезення вантажу, в т.ч. міжнародного перевезення, фіксується актом виконаних робіт, і що такий акт є основним первинним документом обліку таких господарських операцій. Законодавством також не передбачено, що акт виконаних робіт, в якому здійснено розподіл витрат на транспортування до ввезення товару на митну територію України і після ввезення, є основним документом, на підставі якого визначаються витрати на транспортування та є підставою для обчислення таких витрат, в т.ч. витрат на транспортування після ввезення.

Таким чином, податковий орган безпідставно не врахував всіх первинних документів - рахунків-фактур, які виставлялися перевізникові за перевезення та які передбачають вартість транспортних послуг, які за змістом та формою відповідають вимогам закону, що висуваються до первинних документів, та інформація в яких складена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, формально пославшись лише на відсутність первинних документів (актів виконаних робіт та платіжних документів) з розбивкою транспортних витрат до та після перетину митного кордону України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 р. (справа № К/800/8075/13).

Таким чином, доводи відповідача про те, що рахунки-фактури не є достатніми документами, що підтверджують розмір таких витрат, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Статтею 86 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу прийняти та перевірити митну декларацію, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

Митна вартість ввезених позивачем товарів була прийнята відповідачем, що не заперечувалося сторонами по справі. Відповідач перевірив правильність нарахування позивачем митної вартості і не виявив порушень. Документи, подані позивачем про вартість транспортування товару (довідки перевізників), були визнані відповідачем такими, що відповідають вимогам Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Представниками сторін по справі не заперечувалося, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауважень до ВМД, поданих позивачем, не було. Митний орган підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, тому числі і щодо розміру транспортних витрат. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальним посадовим особам Вінницької митниці. Посадові особи здійснили перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Підстав для відмови у митному оформленні товару відповідачем не було виявлено.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки №7/2-32-22-06/20009167 від 08.04.2014р, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже, і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014 року № 0000017/2206 та №00000018/2206 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час аналізу та дослідження обставин у справі суд виходив із того, що положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000017/2206 від 23.04.2014 р. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00000018/2206 від 23.04.2014 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович