Постановление суда № 40060760, 06.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/1963/12 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/4516/14 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 58 06.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Лащенка В.Д.,

суддів: Воробйової Н.С., Поліщука М.А.,

при секретарі: Горошук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року у справі за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,-

встановила:

В травні 2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним поданням, посилаючись на те, що у відділі на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження ВП №41157602 по виконанню виконавчого листа № 1007/1963/2012, виданого 11 грудня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 659 219,29 гривень та виконавчого листа № 1007/576/2012, виданого 05 грудня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 826 660 грн.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_3 з 01 серпня 1986 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, за якою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що зазначена квартира є спільною сумісною власністю сторін, державний виконавець просив визначити частку ОСОБА_3 у вказаній квартирі.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого провадження №41157602 відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №1007/1963/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_5 коштів у сумі 12 659 219,29 грн. та згідно виконавчого листа №1007/576/2012 від 05 грудня 2012 року коштів у сумі 12 826 660 грн. (а.с.32, 55).

Згідно інформації, наданої центральним відділом реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві 01 серпня 1986 року зареєстровано шлюб ОСОБА_6 з ОСОБА_7, актовий запис № 3798 (а.с.18).

Довідка КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» містить відомості про те, що згідно архівних даних станом на 31 грудня 2012 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.24).

Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Згідно із ч. 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира на даний час відчужена іншій особі. Вказане підтверджується копією договору дарування квартири, нотаріально посвідченого 30 травня 2014 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_4 подарована ОСОБА_8 (а.с.86).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні подання державному виконавцю про визначення частки майна боржника, у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником квартири, частку боржника в якій просив визначити державний виконавець, є ОСОБА_8 (а.с. 87). Відомості про те, що ОСОБА_6 має частку в цій квартирі, відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні подання державного виконавця.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає ухвалу суду законною та такою, що постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 312-315, 317-319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді