Постановление суда № 399525, 15.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року                                                           м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого- Харченка В.В.

Суддів:  Кравченко О.О., Васильченко Н.В.,Берднік І.С.,Матолича С.В.

При секретарі-Білій-Грошко О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні  в залі суду справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року по справі за позовом повного товариства «Корал» до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                          встановила:

          У вересні 2005 року повнетовариство«Корал»звернулося до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення№0001901701/0 від 21 вересня 2005 року в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з доходів фізичних осіб в сумі 9903,00 грн. основного платежу, 19806 грн. штрафних (фінансових) санкцій.Позивач зазначив, що відповідач провів комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1.04.2002р. по 31.03.2005р. за результатами якої був складений акт від 19.09.2005р.Згідно акту товариство надавало фізичним особам кошти у позику на умовах фінансового кредиту протягом січня-грудня 2004р. та січня-березня 2005р. Засобом забезпечення зобов’язань за позикою була застава рухомого майна, яке належить позичальникам. У випадках невиконання позичальниками своїх зобов’язань перед товариством, останнє реалізовувало предмети застави-брухт дорогоцінних металів, прийнятий під заставу та промислові товари. Як вказано у акті, у порушення вимог ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р., податок з доходів фізичних осіб, що утворилися при реалізації об’єктів майна, не утримувався та до бюджету не перераховувався.

       Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивач не має статусу податкового агента та не несе обов’язку утримання прибуткового податку з громадян при реалізації речей, переданих у заставу.

      Постановоюгосподарського суду Харківської області від 19 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалоюХарківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 рокупозовні вимоги задоволені.

      На погоджуючись з зазначеними рішеннями, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Харкова звернулася з касаційною скаргою, у якій просить постанову господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року скасувати та прийняти рішення про відмову в задовленні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не знайшла підстав для її задоволення, зважаючи на нижчевикладене.

Як встановлено по справі судами попередніх інстанцій, передумовою винесення оскаржуваного рішення є висновки акту перевірки №273/23-104/24272766 від 19 вересня 2005 року, яким встановлено, що протягом січня – грудня 2004 року позивач надавав фізичним особам позики на умовах фінансового кредиту. Засобом забезпечення зобов’язань за позикою була застава рухомого майна, яке належало фізичним особам – позичальникам. У випадку невиконання позичальниками своїх зобов’язань під час закінчення строку дії договору позики позивач реалізовував належне клієнтам майно.

Відповідно до підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з наведеними правовими нормами моментом утримання та  сплати податку податковим агентом є момент виплати доходу на користь платника податку.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р., акт документальної перевірки повинен    містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства,  а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За результатами   документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до  фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини). Факти виявлених порушень  податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або  інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському  та  податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п. 1.5-1.7). В описовій частині акта за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій  звітності, та фактичні показники,  виявлені  у  ході перевірки на підставі первинних   документів  податкового   та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів (у грошових одиницях, передбачених звітністю);

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з  посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської   діяльності платника податків, в  якому дане порушення здійснено, при цьому  додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

зазначити  первинний  документ,  на  підставі  якого  вчинено записи   у   податковому  та   бухгалтерському   обліку   (навести кореспонденцію рахунків  операцій), та інші докази,  що достовірно підтверджують наявність факту порушення; зазначити  перелік  документів,  що  не були  надані  у  ході здійснення перевірки (ст.2  Порядку).

В порушення вищенаведеного Порядку акт перевірки №273/23-104/24272766 від 19 вересня 2005 рокуне містить посилань навиплату позивачем доходів фізичним особам та вид таких доходів.

В порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р., акт документальної перевірки,акт перевірки позивача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення не містить жодних посилань на виплату позивачем доходів фізичним особам при укладенні угод.

В акті перевірки не вказано, під який саме вид доходу, на думку відповідача, підпадають суми, отримані позивачем від реазілації заставленого майна. Порушення позивачем ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не є доведеним відповідачем, оскільки позивач не є податковим агентом відносно фізичних осіб-заставодавців. Між ними немає відносин посередництва: фізичні особи не надавали позивачу повноважень на реалізацію належного їм майна. Це право, а не обовязок позивача, яке витікає з договору застави.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України  суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,встановлювати та визнавати доведеними обставини , що не були встановлені в судовому рішенні , та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу .

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обставини здійснення позивачем посередницької діяльності та виплати коштів платникам податку з доходів фізичних осіб, тобто визначених Законом передумов набуття позивачем статусу податкового агента та обов’язку здійснення утримання позивачем прибуткового податку.

 Враховуючи, що судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені всебічно і повно, судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, то відповідно до  ст. 224 КАС України , судова колегія не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,-

                                           УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 19.10.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року,- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий-                                                                      Харченко В.В.

Судді-                                                                                 Кравченко О.О.

                                                                                       Васильченко Н.В.

                                                                                             Берднік І.С.

                                                                                             Матолич С.В.

З оригіналом згідно:

                                        Кравченко О.О.