Постановление суда № 39903705, 25.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3358/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Пільщик Л.В.,

При секретарі: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласточка» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласточка» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи неодноразово уточнював, і просив поновити його на посаді інженера-механіка ТОВ «Ласточка», яку він обіймав з 1998 року і з якої був незаконної звільнений наказом № 11 від 17 березня 2014 року за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул, скоєний 17 лютого 2014 року, посилаючись на те, що був відсутній на робочому місці з поважних причин, його звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2014 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді інженера-механіка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласточка» з виплатою 2 833, 46 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ТОВ «Ласточка» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст.40 п.4 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як зазначено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом установлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 квітня 1998 року працював інженером-механіком ТОВ «Ласточка». Наказом №30 від 23 грудня 2013 року його було звільнено з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків, проте судовим рішенням від 13 лютого 2014 року, яке набуло чинності 24 лютого 2014 року, ОСОБА_3 було поновлено на роботі. Виконавчий лист за вказаним судом рішенням виданий 18 лютого 2014 року. (а.с. 13 зворот, 14-16).

Наказом № 8 від 13 лютого 2014 року ОСОБА_3 прийнято на посаду інженера-механіка „на підставі рішення суду" (а.с.13).

Доказів про ознайомлення працівника з наказом про поновлення на роботі ОСОБА_3 на підставі судового рішення відповідач суду не надав.

З 17 лютого 2014 року ОСОБА_3 неодноразово письмово звертався до директора ТОВ «Ласточка» із заявами про надання йому щорічної оплачуваної відпустки за 2012-2013 р.р., про свою незгоду із зменшенням посадового окладу, зміною посадової інструкції, не допуск до робочого місця, тощо (а.с.18-21).

Конфліктна ситуація, що склалася між сторонами після поновлення позивача на роботі в судовому порядку, була предметом оскарження ОСОБА_3 до територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області, прокуратури Заводського району м.Запоріжжя (а.с.22-28).

Наказом №11 від 17 березня 2014 року ОСОБА_3. звільнено з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України - відсутність на роботі 17 лютого 2014 року з 8.45 до 17.15 (а. с. 10).

Відповідно до акту від 19 лютого 2014 року інженер-механік ОСОБА_3 відмовився дати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці 17 лютого 2014 року, проте на словах пояснив що протягом робочого дня знаходився в Заводському райвідділку міліції за викликом слідчого, що підтверджується відповідними повістками про виклик до слідчого на 9-00 і на 14-00 (а. с. 38).

Із пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 17 лютого 2014 року протягом всього робочого часу він знаходився в Заводському РВ УМВС, куди викликався повісткою слідчого ОСОБА_4 на 9-00 і на 14-00. Оскільки слідчий ОСОБА_4 протягом робочого дня 17 лютого 2014 року був за межами райвідділу, він очікував його на вулиці і потрапив до райвідділу міліції тільки після 17 год.

Доводи позивача об'єктивно підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_4 - слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_5, які підтвердили суду факт виклику ОСОБА_3 в органи міліції 17 лютого 2014 року на 9-00 і на 14-00, його знаходження в райвідділку з 9 до 19 год., повістками про виклик, довідкою Заводського РВ ЗМУ від 03.03.2014 р. № 63/8, журналом запрошених та відвідувачів Заводського РВ ЗМУ, тощо (а.с. 40, 41, 43-44,88, 96-106).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням повно та всебічно з'ясованих обставин, щодо яких у сторін виник спір, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, із якими закон пов'язує застосування п. 4 ст. 40 КЗпП України при звільненні із роботи та правильно обрав спосіб захисту порушеного права позивача.

Доводи апелянта про неповне з'ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду зібраним доказам безпідставні.

Неналежне оформлення слідчим повісток про виклик ОСОБА_3 для вчинення процесуальних дій, відсутність працівника міліцій в робочому кабінеті в період часу, на який викликався ОСОБА_3, не свідчить про вчинення останнім прогулу.

Судом вжиті усі передбачені законом заходи до всебічного, повного і об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав і обов'язків сторін, дана належна оцінка всім доказам у їх сукупності.

Рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласточка» відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2014 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: