войти
РУС
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| р. |
| Справа №
За позовом до про
Представники:
СУТЬ СПОРУ: Позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого товару - 4614,00 грн та штраф - 1384,20 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №1124/2007 в/з від 11.07.2007р. щодо збереження переданого на зберігання майна. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні 23.12.2008р. вказував, що вартість втраченого майна ним вже частково сплачена, решту в разі наявності грошових коштів відшкодує позивачу. В судове засідання 27.01.2009р. не з'явився, доказів щодо сплати коштів позивачу не надав. Представник позивача заяву відповідача спростував, та підтвердив, що жодних грошових коштів на його рахунки від відповідача не надходило. Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ: Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" - поклажодавець (надалі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1-зберігач (надалі відповідач) було укладено договір відповідального зберігання №1124/2007 в/з від 11.07.2007р. строком дії до 31.12.2007р., який відповідно до п. 7.1. вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за 30 банківських днів до закінчення цього терміну не буде заявлено сторонами про відмову від цього договору. Доказів розірвання цього договору в спірний період суду не надано. На виконання умов договору позивач передав відповідачу на зберігання пневматичні шини для вантажного автотранспорту моделі FS 400 в кількості 2 штуки, загальною вартістю 4614,00 грн, про що сторонами складено акт приймання-передачі №1 від 11.07.2007р. (Додаток №1 до договору). Згідно ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. На вимогу позивача від 06.10.2008р. за №686 відповідач майно із зберігання не повернув, відповідно до інвентаризаційного опису станом на 05.11.2008р. продукція на складі відповідача відсутня. Згідно ст. ст. 951, 952 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, в розмірі її вартості. Вартість шин визначена сторонами в акті приймання на зберігання та становить 4614,00 грн, яку і повинен відшкодувати відповідач. Доказів сплати вартості переданих на зберігання шин відповідачем не надано. Заборгованість становить 4614,00 грн, що не спростовано відповідачем. За умовами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до п. 5.3 договору відповідач за неналежне виконання умов договору сплачує штраф в розмірі 30% від вартості втраченого товару. Відповідач неналежним чином виконував умови договору, оскільки не забезпечив збереження майна, штраф складає 4614,00 грн х 30% = 1384,20 грн. З огляду на викладене суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, які підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на відповідача. Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 951-953 Цивільного кодексу України господарський суд,- ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 в ПриватБанку, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" -07400, м. Бровари Київської області, вул. Богунська, 26 В, код ЄДРПОУ 33212540 (п/р 26001010415101 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) вартість втраченого майна -4 614,00 грн (чотири тисячі шістсот чотирнадцять грн 00 коп), штраф -1 384,20 грн (одна тисяча триста вісімдесят чотири грн 20 коп), витрати по сплаті держмита -102,00 грн (сто дві грн 00 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
|
