Постановление суда № 39887708, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/11555/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технічної компанії "НЕО" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технічна компанія "НЕО" (далі - ТОВ ТК "НЕО") звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янська МДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року позов ТОВ ТК "НЕО" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року апеляційну скаргу Основ'янської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Основ'янська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ ТК "НЕО" у задоволенні позову.

ТОВ ТК "НЕО" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Основ'янської МДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ ТК "НЕО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року. За результатами перевірки складено акт №760/233/14064771 від 06 березня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТК "НЕО" вимог ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 428560, 00 грн.; пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 66799, 00 грн.

На підставі акта перевірки Основ'янською МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року: №0000230221, яким ТОВ ТК "НЕО" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 76578, 00 грн., у т.ч. за основним платежем 66799,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9779, 00 грн.; №0000220221, яким ТОВ ТК "НЕО" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 496108, 00 грн., у т.ч. за основним платежем 428560,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67548, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ТК "НЕО" та ПП "Сапсан" укладені договори підряду: № 115/3 від 18 березня 2011 року, №128/1 від 04 квітня 2011 року, №130/2 від 06 квітня 2011 року, №141/1 від 14 квітня 2011 року, №162/2 від 05 травня 2011 року, №166/2 від 11 травня 2011 року, №167/1 від 12 травня 2011 року. Реальне виконання договорів підтверджено актами приймання виконаних робіт. Розрахунки між ТОВ ТК "НЕО" та ПП "Сапсан" проведено у безготівковій формі, що підтверджено виписками по рахункам.

Також встановлено, що між ТОВ ТК "НЕО" та ТОВ фірма "Ліон" укладені договори поставки №134/1 від 11 квітня 2011 року та №160 від 28 квітня 2011 року. На виконання договору ТОВ фірма "Ліон" виписані видаткові накладні та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ ТК "НЕО" та ТОВ фірма "Ліон" за договорами проведено у безготівковій формі, що підтверджено виписками по рахункам та платіжними дорученнями.

Крім того встановлено, що між ТОВ ТК "НЕО" та ПП "Елітрембудімідж" укладений договір поставки №263/1 від 03 листопада 2010 року. На виконання договору ПП "Елітрембудімідж" виписані видаткові накладні та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ ТК "НЕО" та ПП "Елітрембудімідж" за договором проведено у безготівковій формі, що підтверджено виписками та платіжними дорученнями.

На підставі актів перевірок від 21 червня 2011 року №2672/233/14064771 та №2674/233/14064771 ДПІ у Червонозаводському районі виключено зі складу податкового кредиту з ПДВ суми за правовідносинами ТОВ ТК "НЕО" з ТОВ "Спецтеплосервіс".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року у справі №2а-12201/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, підтверджено факт реального виконання договорів поставки, укладених між ТОВ ТК "НЕО" та ТОВ "Спецтеплосервіс". Встановлено відсутність порушень ТОВ ТК "НЕО" при формуванні податкового кредиту у грудні 2010 року на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ "Спецтеплосервіс". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі №0000081820 від 06 липня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі 2-а-13697/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, підтверджено факт реального виконання договорів поставки №46 від 11 лютого 2011 року, №94 від 24 лютого 2011 року, договорів підряду №44/1 від 07 лютого 2011 року, №37/1 від 07 лютого 2011 року, договору оренди майна та механізмів №273 від 03 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що оскільки факт виконання договорів визнано постановами суду, які набрали законної сили, то реальність здійснення господарських операцій ТОВ ТК "НЕО" з ТОВ "Спецтеплосервіс" у даній справі не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що оскільки ТОВ ТК "НЕО" надані оформлені належним чином документи, визначені ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних товарів та робіт у господарській діяльності, то ТОВ ТК "НЕО" правомірно включені до складу валових витрат кошти, сплачені за правовідносинами з ПП "Сапсан", ТОВ "Спецтеплосервіс", ТОВ фірма "Ліон", ПП "Елітрембудімідж".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ ТК "НЕО" правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у ціні отриманих товарів та послуг від ПП "Сапсан", ТОВ "Спецтеплосервіс", ТОВ фірма "Ліон", ПП "Елітрембудімідж", а Основ'янською МДПІ не доведено належними доказами нікчемності (недійсності) правочинів укладених ТОВ ТК "НЕО" з контрагентами. Тому податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ ТК "НЕО".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров