№ 39863949, 16.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

16 липня 2014 р. Справа № 802/2072/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Середюка М.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: Савчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини А0735; державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області

про визнання дій протиправними, стягнення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги в сумі 6580,41 грн., стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини А0735; державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги в сумі 6580,41 грн., стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при виплаті вихідної допомоги при звільненні відповідачами безпідставно утримано податок на доходи з фізичних осіб, що слугувало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням поданих заяв від 01.07.2014р., від 04.07.2014р. позовні вимоги мають наступну редакцію: 1) визнати протиправними дії військової частини А0735 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів без відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб; 2) стягнути з державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги у розмірі 6580,41 грн.; 3) стягнути з військової частини А0735 фактичні витрати пов'язанні з підготовкою та поданням судового позову у розмірі 2171,56 грн. та витрати на оплату послуг адвоката.

Частина 1 статті 137 КАС України закріплює, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

З урахуванням зазначеного заяви позивача прийняті судом.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник військової частини А0735 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Представник державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

Частина 4 статті 128 КАС України передбачає, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності представника державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

У відповідності до наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.12.2013р. №900 майора ОСОБА_1 начальника відділення теплопостачання експлуатаційного відділу 40 управління експлуатації спеціальних об'єктів звільнено з військової служби у запас за пунктом "Г" (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (а.с.7).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А 1185 від 23.12.2013р. №245 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% окладу, з врахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років відповідно до п.15.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"; грошову премію за особистий внесок в загальний результат служби в розмірі 90 % від посадового окладу відповідно до п.31.1 Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та наказу Міністра оборони України від 25.06.2011р. №355; додаткову грошову винагороду в розмірі 40 % місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889; вихідну допомогу при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно п.38.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260 № "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (а.с.8-9).

У відповідності до витягу із розрахункової відомості №12 на виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 нараховано до виплати 40141,25 грн., з неї відраховано 1827 грн. податку на доходи фізичних осіб 15% та 4753,41 грн. податку на доходи з фізичних осіб 17 %, у зв'язку з чим позивачем фактично отримано 33560,84 грн.(а.с.25).

На думку ОСОБА_1 вказані дії відповідачів суперечать чинному законодавству, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, що передбачає ч.2 зазначеної вище норми Закону.

Зі змісту ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служб врегульовано інструкцією затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. № 260.

Пунктом 9.1 даного Інструкції визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Судом встановлено, що у відповідності наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.12.2013р. №900 майора ОСОБА_1 начальника відділення теплопостачання експлуатаційного відділу 40 управління експлуатації спеціальних об'єктів звільнено з військової служби у запас за пунктом "Г" (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з правом носіння військової форми одягу. Згідно з витягом з наказу командира військової частини А 1185 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний служби відповідно п.38.1 наказу Міністра оборони від 11.06.2008р. №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Станом на момент проведення розрахунків при звільненні в/ч А 1185 на виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.10.2013р. №Д-322/1/8, розформовано та визначено правонаступника в/ч А 0735.

З метою організації та проведення виплати вихідної допомоги при звільненні на адресу Головного фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України в/ч А 0735 надано заявку на фінансування за грудень 2013р., додаткову заяву на фінансування в/ч А 0735 на грудень 2013р. та заяву на кошти для розрахунку військовослужбовців, звільнених з військової служби в/ч А 1185. З вказаних доказів вбачається, що майору ОСОБА_1 необхідно виплатити вихідну допомогу в сумі 46708,06 грн., з них податок на доходи фізичних осіб 6566,81 грн., тобто фактично позивачу належало до виплати 40141,25 грн.

Натомість, наданий до суду витяг з розрахункової відомості №12 на виплату вихідної допомоги свідчить про те, що фактично сплачено позивачу 33560,84 грн., адже із суми 40141,25 грн., яку позивач мав фактично отримати відраховано з 6566,81 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Пунктом 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Виплата такої грошової компенсації, згідно з ч.3 даного Порядку здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Тобто основним аспектом для відшкодування одноразової грошової допомоги є факт безпосереднього несення служби.

Як встановлено судом та підтверджується наданим до суду доказами майор ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділення теплопостачання експлуатаційного відділу 40 управління експлуатації спеціальних об'єктів та у відповідності до наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.12.2013р. №900 звільнений з військової служби у запас за пунктом "Г" (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Таким чином, відповідач в контексті вказаних правових норм зобов'язаний здійснити грошову компенсацію ОСОБА_1 в сумі кошів, які відраховані на сплату податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6566,81 грн.

В судовому засіданні представником відповідача не наведено жодної правової обставини щодо відсутності підстав для відшкодування на користь позивача зазначеної вище суми.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, 17.02.2014р. позивач звернувся до Командира військової частини А 0735 із запитом на інформацію щодо можливості здійснити розрахунок та виплату з одноразової грошової допомоги при звільненні без утримання будь-яких податків (а.с.12-13).

Листом від 21.03.2014р. за вих. №2108, відповідачем проінформовано, що для отримання розрахункових відомостей запропоновано звернутися до командира військової частина А 1185, адже у в/ч А 0735 наявні розрахункові відомості лише з вересня 2013р. (а.с.20). Крім того, листом від 21.03.2014р. за вих. №488 додатково проінформовано, що з метою організації та проведення виплати вихідної допомоги при звільненні в грудні 2013 року на адресу Головного фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України було надано заявку розрахунок, однак фактично оплачено зобов'язання 27.01.2014р., серед іншого зазначено, що кошти які надійшли на адресу військової частини не включали в себе суму відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб.

В подальшому позивач звернувся із запитами на інформацію до Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України та директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо правильності здійснення розрахунку та виплати з одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.14-19).

Про що листом 22.04.2014р. за вих. №346/2/1316 фінансове економічне управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило, що оскільки виплату одноразової допомоги у разі звільненні з військової служби було проведено після виключення із списків особового складу частини, тому підстав для виплати компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з цією допомоги немає (а.с.22-23).

Окрім того, департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 05.05.2014р. за вих.№248/3/9/1/312 проінформував позивача щодо відсутності законодавчих підстав для компенсації податку на доходи фізичних осіб (а.с.24).

Здійснивши системний аналіз вказаних доказів в розрізі заявлених позовних вимог та встановлених обставин, не можливо встановити однозначної та послідовної позиції Збройних Сил України, адже у відповідності до листа в/ч А 0735 кошти які надійшли на адресу військової частини не включали в себе суму відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб, натомість згідно з листів Головного фінансово - економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України та директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України взагалі відсутні підстави для такого відшкодування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом також враховано той факт, що абз.3 п.242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На противагу зазначеному, у відповідності до наказу командира військової частини А 1185 від 23.12.2013р. №245 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, водночас фактичний розрахунок відбувся 27.01.2014р., що підтверджується наданими до суду доказами та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, наявні підстави для відшкодуванню позивачу 6580,41 грн. компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги військовою частиною А0735.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дії військової частини А0735 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів без відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено таке.

Як зазначено вище, за наслідками звернення позивача із запитом на інформацію до командира військової частини А 0735 щодо можливості здійснити розрахунок та виплату з одноразової грошової допомоги при звільненні без утримання будь-яких податків, листом від 21.03.2014р. за вих. №488 проінформовано, що з метою організації та проведення виплати вихідної допомоги при звільненні в грудні 2013року на адресу Головного фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України було надано заявку розрахунок, однак фактично оплачено зобов'язання 27.01.2014р.

Так, на адресу Головного фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в/ч А 0735 направлено заявку на фінансування за грудень 2013р., додаткову заяву на фінансування в/ч А 0735 на грудень 2013р. та заяву на кошти для розрахунку військовослужбовців, звільнених з військової служби в/ч А 1185.

Отже, відповідачем вчинено всі необхідні дії щодо організації та проведення виплати вихідної допомоги при звільненні позивачу, однак як встановлено, судом в ході судового розгляду справи кошти, які надійшли на адресу військової частини за наслідками подання зазначених доказів, не включали в себе суму відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб.

У відповідності до приписів КАС України дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправними дій військової частини А0735 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів без відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб.

Щодо стягнення з в/ч А0735 фактичних витрат пов'язаних з підготовкою та поданням судового позову у розмірі 2171,56 грн. та витрати на оплату послуг адвоката, судом встановлено наступне.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 88 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Частина 1 статті 91 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Надаючи правову оцінку даній позовній вимозі судом враховано, що на підтвердження відшкодування позивачу 2171,56 грн. фактичних витрат пов'язаних з підготовкою та поданням судового позову та витрат на оплату послуг адвоката, жодних доказів не надано, більше того, не надано доказів, які свідчить про фактичне перерахування даної суми, відтак суд приходить до висновку щодо в задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити частково, тим самим стягнути з державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області 6580,41 грн. компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги військовою частиною А0735.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державної податкової інспекції у місті Житомирі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області ( код 38741486, м. Житомир Майдан Перемоги,2) на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1; АДРЕСА_1) 6580,41 грн. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят гривень 41 копійка компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги військовою частиною А0735.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків військової частини А0735.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Копія вірна

Суддя

Секретар: