Постановление суда № 39831909, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 рокусправа № А38/521-07

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001738811/0/32453 від 09 жовтня 2007 року - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 вересня 2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було складено акт №374-08-02/1-19305558 "Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку)".

В акті перевірки зафіксовано порушення ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків": пп. 2.2 п. 2 Положення "Про комунальний податок", затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 липня 2003 року №6/11, при обчисленні суми комунального податку за І і ІІ квартали 2007 року не вірно застосовано ставку комунального податку. Сума заниження склала 8433,70 грн..

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ у м. Дніпропетровську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2007 року №0001738811/0/32453 з визначенням податкового зобов'язання позивача по комунальному податку в сумі 8855,38 грн., з яких: 8433,70 грн. - основний платіж і 421,68 грн. - штрафні санкції.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконані вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України та не доведений факт незаконності спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до компетенції міських рад віднесено встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Згідно зі ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" граничний розмір комунального податку не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27 вересня 2006 року "Про рішення міської ради від 30 липня 2003 року №6/11 "Про комунальний податок" внесено зміни до вказаного рішення з викладенням п. 2.2 додатку до рішення у наступній редакції: "2.2. Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу".

Вказане рішення вводиться в дію на території міста Дніпропетровська з 01 січня 2007 року (п.2 рішення).

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції було вірно зазначено, що комунальний податок у спірний період повинен сплачуватися позивачем за ставкою 20% від показника, який складає фонд заробітної плати (результат помноження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на середню кількість працівників підприємства) за один місяць. Визначення комунального податку у такому розмірі не перевищує граничний розмір комунального податку, встановленого статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", а саме 10% саме від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року у справі №2а-528/08 відмовлено в задоволенні позову ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" до Дніпропетровської міської ради, третя особа: ДПА України спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006р.

Наведеною постановою суду визначено, що зазначене рішення прийнято Дніпропетровською міською радою у відповідності до Законів України "Про систему оподаткування", "Про місцеве самоврядування", Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори". Зазначено, що оскільки встановлення механізму справляння, порядку сплати місцевих податків та зборів чинним законодавством віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, то відповідачем правомірно визначено податковим періодом з комунального податку - квартал та встановлено, що об'єктом оподаткування є місячний фонд оплати праці, обчислений, виходячи із офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що працюють у звітному періоді. Одночасно чинним законодавством, у тому числі Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" не визначено період, за який розмір комунального податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При цьому, граничний розмір місячного комунального податку, встановлений спірним рішенням, який у розрахунку 17,00 грн. х 20% складає 3,40 грн. за одного працівника на місяць, не перевищує граничний розмір податку (10% річного фонду оплати праці), встановлений чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі №2а-528/08 постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року залишено без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про незаконність рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006.

Отже, надаючи аналіз даним обставинам справи та враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком незаконними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко