Постановление суда № 39825070, 16.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2919/14-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3627/14 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.Категорія 26 16.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М.,Мережко М.В.,

при секретарі: Франюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 квітня 2014 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс» про розірвання договору про інвестування в будівництво житла та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою до відповідача ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс» про розірвання договору про інвестування в будівництво житла та стягнення коштів.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Нерухоме майно, а саме: квартира, відносно якого виник спір про розірвання договору про інвестування в будівництво житла № 61 від 25.12.2007 року, знаходиться у АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим, справа, яка стосується розірвання договору про інвестування в будівництво житла № 61 від 25.12.2007 року даному суду не підсудна і підлягає поверненню позивачеві.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.121 п. 4 ч. 3 ЦПК України, суддя місцевого суду постановив ухвалу від 3 квітня 2014 року, якою позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс» про розірвання договору про інвестування в будівництво житла та стягнення коштів - повернути позивачеві, роз'яснивши йому, що для вирішення цього спору потрібно звернутися до суду за місцезнаходження нерухомого майна.

Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та справи направити до місцевого суду для нового розгляду позову.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду є незаконною та необґрунтованою.

Апелянт пояснює, що з даною позовною заявою вона вже зверталася до Васильківського міськрайонного суду, яким винесено Ухвалу № 2/362/883/14 від 18.02.2014, згідно з якою ця цивільна справа не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області і повинна розглядатися Києво-Святошинським районним судом.

В ухвалі Васильківського міськрайонного суду, зокрема, зазначається, що підприємство-відповідач, зареєстроване у місті Вишневе, Києво-Святошинському районі (вул. Чорновола, 2), а тому згідно зі статтею 109 ЦПК України має розглядатися Києво-Святошинським районним судом, тобто за місцезнаходженням Відповідача.

Таким чином, Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 03.04.2014р. апелянта позбавлено права на судовий захист її порушених прав.

Крім того, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету спору, який виник між сторонами, застосувавши вимоги ст. 114 ЦПК України та визначити, що спір стосується нерухомого майна.

Натомість, колегія суддів, не погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції.

Предметом спору, позивачка вважає розірвання договору про інвестування в будівництво житла та стягнення коштів.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що предметом спору є нерухоме майно, а саме: квартира, відносно якого виник спір про розірвання договору про інвестування в будівництво житла №61 від 25.12.2007 року, знаходиться у АДРЕСА_1.

Натомість, в позовній заяві, позивачка-апелянт зазначає, що квартира не збудована, у зв'язку з чим, вона просила розірвати договір про інвестування будівництва та стягнути гроші з відповідача на її користь.

Таким чином, колегія суддів, прийшла до висновку, що предмет позову-договір, а не нерухоме майно, таким чином, застосування судом першої інстанції вимог виключної підсудності згідно з вимогами ст. 114 ЦПК України є безпідставною.

Позов повинен розглядатися на підставі вимог загальної підсудності, згідно зі ст. 109-110 ЦПК України.

З огляду на вказане, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність апеляційної скарги, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд.

Згідно з ч. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 290, 292, 293, 305, 307, 312, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року скасувати та питання направити на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: