Постановление суда № 39817102, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/9991/66715/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Бумсіті" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби та зобов'язати стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн.00 коп.

Посилаючись на ст. 59 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6 Закону України "Про адвокатуру", п. 13 ч. ст. 48 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України), зазначав, що відповідач неправомірно відмовив в наданні витребуваних згідно адвокатського запиту відомостей, оскільки обов'язок надати відповідні відомості передбачений правилами наведених правових норм.

Крім того, зазначив, що відповідач своєю протиправною відмовою в наданні відомостей принизив його честь, гідність та ділову репутацію, дискредитував та принизив професію адвоката, у результаті чого позивач відчуває значні моральні страждання. У зв'язку з цим, позивач, посилаючись на ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача також компенсацію моральної шкоди в сумі 2000 грн.00 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1726, виданого рішенням Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 25 червня 2004 року за № 28.

Київським районним судом м. Донецька розглядається кримінальна справа № 04-11-1-315 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України. В зазначеній справі позивач приймає участь в якості захисника ОСОБА_5, з якою 28 грудня 2011 року був укладений договір про надання правових послуг.

На підставі ст. 6 Закону України "Про адвокатуру" позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 19 червня 2012 року за № 01-19/06/2012, в якому просив надати копії актів перевірок (в тому числі перевірок стосовно дотримання касової дисципліни на використання РРО) товариства з обмеженою відповідальністю "Бумсіті" (ЄДРПОУ 33913348) за період з січня 2008 року по червень 2011 року.

Листом від 9 липня 2012 року № 3808/10/10-013 відповідач відмовив позивачеві в наданні витребуваних відомостей у зв'язку з тим, що ця інформація є інформацією з обмеженим доступом і може бути надана відповідно до статті 17 Податкового кодексу України (далі - ПК України) лише за письмовою згодою платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю "Бумсіті".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За правилами ст. ст. 20, 21 вказаного Закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Статтею 10 цього Закону передбачено такий вид інформації як податкова інформація, тобто сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації» покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами (ст. 16 Закону України "Про інформацію").

Згідно п.п. 21.1.6 та 21.1.7 п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку,4 встановленому законом.

За правилами п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 вказаного Кодексу платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Таким чином, право адвоката на збір інформації і отримання документів або їх копій не є абсолютним і обмежується характером витребовуваної інформації та забезпечується в межах цивільних, кримінальних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення, які перебувають у його провадженні.

Судами попередніх інстанцій обгрунтовано зазначено, що характер витребовуваної інформації розглядається як обмежуючий у її отриманні фактор також і в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який набрав чинності 15 серпня 2012 року. Так, згідно ч. 3 ст. 24 цього Закону відмова в наданні інформації на адвокатський запит несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що зважаючи на характер інформації, яку просив надати позивач, та вимоги наведених правових актів, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками судів.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк