Постановление суда № 39795163, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/800/28309/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р.

у справі № 826/431/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротайл-Україна»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метротайл-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Метротайл-Україна») звернулось до суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001932201 від 15.11.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

15 листопада 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №273/26-57-22-01-07/36391685 від 08.11.2013 р., прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001932201, яким позивачу за порушення п.п.5.1, 5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 626 023,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 500819 грн., штрафні (фінансові) санкції - 125204,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача були господарські відносини з ТОВ «Алтер», ТОВ «К.Е.И.С.-Транс», ФОП ОСОБА_9, ТОВ «СП Евротрейд», ТОВ «Транс-Сервіс-1», ВАТ «КДЕЗ «Вугілля», ТОВ «Центр сприяння підприємництву», ТОВ «Галєна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Іко Сейлс Україна», ТОВ «ЦК «Укрстальпрокат», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ВАТ «Київське автотранспортне підприємство -13054», ТОВ «Адмінгруп», Metrotile Europe NV, Eslon BV, Floplast Ltd, Nampac Building Products.

Виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними документами: угодами, видатковими накладними, рахунками - фактурами, актами прийому-передачі робіт (послуг), банківськими виписками тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов