Постановление суда № 39778211, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/1571/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі №2а-16576/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрпромпроектбудсервіс»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0002392301/0 від 30.09.2009, №0002392301/1 від 07.12.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт № 6332/23-2/00860375 від 23.09.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок віднесення до складу валових витрат в III кварталі 2008 року витрат по консультаційним послугам в сумі 184765 грн.

Такі висновки відповідача мотивовано тим, що позивачем було укладено договір від 01.07.2008 №01/07-2008 з СПД- ф.о. ОСОБА_2 про надання консультаційних послуг на суму 184765 грн. Згідно акту передачі послуг №1806/08МД-1, позивачу було надані консультації з питань управління підприємством, при цьому, до перевірки позивачем надано звіти іноземною мовою без належним чином завіреного перекладу на державну мову, що стало підставою для висновку про безпідставне віднесення позивачем сум, сплачених за даним договором, до складу валових витрат.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002392301/0 від 30.09.2009 про визначення зобов?язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 77674,75 грн., у т.ч. основний платіж 46191,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції 31483,5 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідними індексами, яким доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень, згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За своїм змістом наведені відповідачем норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та СПД - ф.о. ОСОБА_2 було укладено договір №01/07-2008УП про надання консультаційних послуг з питань управління підприємством від 01.07.2008, вартість послуг за зазначеним договором було узгоджено протоколом узгодження договірної ціни на рівні 184765грн. Оплата проведена в повному обсязі.

При цьому надання позивачу визначених в договорі послуг підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у т.ч. копіями договору, протоколу узгодження ціни, акту про надання консультаційних послуг №1806/08-МД-1 від 30.09.2008, які відповідають вимогам, встановленим для первинних документів ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також копіями звітів складених як іноземною мовою так і російською.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, про дотримання позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні витрат за вищезазначеними операціями до складу валових витрат.

Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, доказів відсутності фактичного надання послуг за вищезазначеним договором, а також не використання їх в господарській діяльності позивача, суду не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун