Постановление суда № 39760067, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/11987/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-3»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі №2-а-8200/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-3»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010 №00000362310/0 про визначення суми податкового зобов?язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12967,5 грн., у т.ч. основний платіж 8645,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4322,5 грн. Скасовано першу податкову вимогу від 21.06.2010 №1/35 щодо суми податкового боргу ТОВ «Плазма-3» за податковим зобов?язанням з ПДВ в сумі 12967,5 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 скасовано, прийнято нову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Електроспецтех» за період з 01.03.2007 по 28.02.2010, за результатами якої складено акт № 441/23/34713235 від 29.04.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено, зокрема, порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 8645,28 грн.

Фактичною підставою для таких висновків стало встановлення взаємовідносин позивача у грудні 2009 року з ТОВ «Електроспецтех» з приводу виконання останнім ремонтних робіт котельні на загальну суму 51871,68 грн., у т.ч. ПДВ 8645,28грн. Згідно бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов?язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів станом на 21.01.2009 ТОВ «Електроспецтех» має стан «запит на встановлення місцезнаходження», вказана ним у виданій позивачу податковій накладній №23 від 22.01.2009 адреса не відповідає адресі, зазначеній в реєстраційних документах.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення 0000362310/0 від 04.06.2010, яким позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 8645,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4322,50 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакціях, що існували на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договір №4 від 05.01.2009 на виконання ремонтних робіт котельні. Виконання договору підтверджується належними первинними документами, а саме, актом прийому виконаних підрядних робіт, податковою накладною, оплата проведена в повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, згідно платіжного доручення №7 від 22.01.2009.

Суму сплаченого в ціні придбання податку на додану вартість позивачем віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість у січні 2009 року.

Доводи відповідача, підтримані судом апеляційної інстанції, про протиправність формування позивачем податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями, будуються на тому, що наявні у позивача первинні документи не можуть бути підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, з огляду на незнаходження ТОВ «Електроспецтех» за юридичною адресою.

Однак, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції, що на момент проведення позивачем господарської операції з ТОВ «Електроспецтех», останнє було належно зареєстрованою юридичною особою, яка включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки інші відомості дозволяють ідентифікувати особу продавця або покупця, зокрема, індивідуальний порядковий номер, крім того відповідачем не надано доказів безтоварності зазначених операцій.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Електроспецтех» знайшла своє підтвердження та відповідачем не заперечувалась.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-3» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун