Постановление суда № 39741365, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 липня 2014 року м. Київ В/800/2750/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Федорова М.О.,

перевіривши матеріали заяви Міністерства доходів і зборів України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 у справі №805/11853/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Азовська нафтова компанія» до Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Міністерство доходів і зборів України звернулось до Верховного Суду України з заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 та просило допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 45.2 статті 45, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 по справі №826/5045/13-а (К/800/61263/13) та зазначає, у вказаній справі та у даній справі Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності неприйняття податковим органом податкових накладних від позивача, з огляду на те, що позивач не змінював свою юридичну адресу, місцезнаходження юридичної особи відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а в спірних податкових накладних та розрахунках коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, наданих до податкового органу, позивачем зазначена та сама юридична адреса, що і в реєстраційних документах.

В той час, як зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 по справі №826/5045/13-а (К/800/61263/13) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості відмови податкового органу в прийнятті податкових накладних від позивача, з огляду на те, що платник не перебуває за основним місцезнаходженням (податковою адресою) та відсутня документально підтверджена інформація від позивача про своє місцезнаходження.

Таким чином, мова йде про застосування норм матеріального права до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, у Міністерства доходів і зборів України відсутні підстави, передбачені статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Міністерству доходів і зборів України у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 у справі №805/11853/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Азовська нафтова компанія» до Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: _______ Т.М. Шипуліна

Судді: _______ Л.І. Бившева

_______ О.В. Карась

_______ С.Е. Острович

_______ М.О.Федоров