Постановление суда № 39712808, 08.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року справа №437/12229/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Старосуда М.І.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 4 березня 2014 року у справі № 437/12229/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09.08.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради (далі ДППСЗН Луганської міської ради), в якому просила: поновити строк звернення до суду; визнати неправомірними дії ДППСЗН Луганської міської ради щодо відмови перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на її користь допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточній рік за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по день винесення постанови, з урахуванням фактично виплачених сум. Також просила відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору (а. с. 2-5).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 4 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ДППСЗН Луганської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08.02.2013 року залишені без розгляду (а. с.40).

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 4 березня 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_2 до ДППСЗН Луганської міської ради задоволено, а саме: визнано неправомірними дії ДППСЗН Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років; зобов'язано ДППСЗН Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 09 лютого 2013 року до 04 березня 2014 року з урахуванням проведених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 37,41 грн. (а. с. 41-42).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального закону та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 45).

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснений в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ДППСЗН Луганської міської ради як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої з 8 серпня 2011 року визначено відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2011 року та який становить 130 грн. на місяць (а. с. 11-12) .

Спірним у справі є розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку отримувала позивач.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"(далі -Закон № 2811-ХІІ).

Відповідно до пункту 23 Розділу ІІ Закону України від 28.12.2008 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України"(далі -Закон № 107-VI), частина перша статті 15 Закону № 2811-ХІІ викладена в такій редакції:

"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";

Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції:

"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".

Згідно частини другої статті 45 Закону України від 27.04.2010 N 2154-VI "Про Державний Бюджет України на 2013 рік" було встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 був затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, за яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2010 року -100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

При цьому стаття 15 Закону № 2811-ХІІ діє в редакції Закону № 107-VI.

Всі ці норми до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, що доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги.

Підставою для позовних вимог позивачем визначено невідповідність розміру спірної допомоги прожитковому мінімуму, тобто правовій нормі, яка на час спірних правовідносин не підлягає застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 4 березня 2014 року у справі № 437/12229/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

М.І. Старосуд