Постановление суда № 39683521, 02.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/876/13-ц 02.07.2014 02.07.2014 02.07.2014

Провадження №22-ц/784/1776/14 Суддя по 1 інстанції - Губницький Д.Г.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

02 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

за участю:

- відповідача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2013 року у справі

за позовом

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»), про вилучення, передачу в заклад та звернення стягнення на предмет застави,

встановила:

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 про вилучення, передачу в заклад та звернення стягнення на предмет застави.

Позивач вказував, що 24 січня 2007 року між ним та відповідачем укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав 20 200 дол. США кредиту зі сплатою 10, 80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 січня 2012 року.

В порядку забезпечення кредитного зобов'язання з відповідачем того ж дня також укладено договір застави транспортного засобу, яким в заставу передано автомобіль TOYOTA RAV 4, 2003 року випуску, № шасі НОМЕР_2, тип транспортного засобу - легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, утворилася 5 554, 23 дол. США заборгованості станом на 18 жовтня 2012 року.

Посилаючись на викладене, Банк просив суд вилучити у відповідача та передати позивачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 5 554, 23 дол. США, автомобіль марки TOYOTA RAV 4, 2003 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_5, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу цього автомобіля та звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки TOYOTA RAV 4, 2003 року випуску, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля Банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2013 року до участі у справі залучені, як співвідповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

-2-

Ухвалою того ж суду від 31 жовтня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ТОВ «ФК «Приватні інвестиції».

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», посилаючись на необґрунтованість доводів, просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що на момент придбання спірного автомобіля ОСОБА_5 і передачі його в заставу Банку було наявне зареєстроване обтяження вищого пріоритету на користь МФ АТ «Кредит Банк» (ПАТ «Кредобанк») із забороною відчуження, яке є чинним, тому, як вважав суд, вирішення цього спору без пред'явлення позову до інших застоводержателів порушує їх права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 23 січня 2007 року за договором № 2506 купівлі-продажу, зареєстрованому на біржі, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_6 автомобіль TOYOTA RAV 4, 2003 року випуску, № шасі НОМЕР_2, тип транспортного засобу - легковий універсал - В. В п. 8 цього договору продавець засвідчила, що права третіх осіб на транспортний засіб відсутні (а.с.20).

24 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № NKCNAE0000067A на суму 27 056 дол. США, зі сплатою 10,80 % річних та терміном повернення кредиту до 23 січня 2012 року (а.с.13-16).

З метою забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 24 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль TOYOTA RAV 4, 2003 року випуску, № шасі НОМЕР_2, тип транспортного засобу - легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що 25 січня 2007 року внесено відповідний запис за № 4399850 в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, згідно вимог ч.1 ст.15 Закону України "Про заставу"(а.с. 17-19, 130).

З представленого позивачем розрахунку станом на 18 жовтня 2012 року сума заборгованості за кредитним договором становить 5 554, 23 дол. США, з них: 3 901, 28 дол. США заборгованості по кредиту, 1 077, 95 дол. США заборгованості за відсотками, 169, 68 дол. США простроченої комісії та 405, 32 дол. США пені. Загальна сума заборгованості складає 44 378, 30 грн. (а.с.6-8).

Банк свої зобов'язання виконав. Позичальник ОСОБА_5 взяті на себе перед банком за укладеним кредитним договором зобов'язання порушив.

Тому, суд обґрунтовано вважав, що заставодержатель набув право звернення стягнення на предмет застави.

Між тим, із витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11 жовтня 2013 року вбачається, що вперше приватне обтяження на той самий автомобіль TOYOTA RAV 4, № шасі НОМЕР_2, тільки з іншим реєстраційним номером НОМЕР_3, зареєстроване 25 квітня 2006 року за № 3139098, на підставі договору застави від 21 квітня 2006 року МФ АТ «Кредит Банк», боржник ОСОБА_6

-3-

Розмір основного зобов'язання ОСОБА_6 перед МФ АТ «Кредит Банк» становить 1 500 000 грн. (а.с. 129).

На даний час вищевказаний автомобіль зареєстрований в органах Державтоінспекції за ОСОБА_2 за номером НОМЕР_4 (а.с.64).

Повторна застава вказаного транспортного засобу Банком проведена без повідомлення та згоди первинного заставодержателя - МФ АТ «Кредит Банк».

19 грудня 2011 року з реєстру вилучено обтяжувала МФ АТ «Кредит Банк» та додано обтяжувала ТОВ «ФК Приватні інвестиції» на підставі договору факторингу від 29 листопада 2011 року із ПАТ «Кредобанк».

17 січня 2012 року зареєстроване Банком звернення стягнення на підставі договору застави від 24 січня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" (далі Закону) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 20 Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Частиною 1 статті 27 Закону встановлено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави переходять у власність іншої особи.

Статтею 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст.ст. 12, 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Так як обтяження МФ АТ «Кредит Банк» (25 квітня 2006 року) зареєстровано раніше, ніж обтяження Банку (25 січня 2007 року), то МФ АТ «Кредит Банк» та наступні обтяжувачі, є обтяжувачами з вищим пріоритетом та мають переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

За клопотанням представника Банку ухвалою суду першої інстанції від 31 жовтня 2013 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» залучено, як третю особу без самостійних вимог, а справу за заявою представника банку було розглянуто за його відсутності.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд справи без участі належних відповідачів (обтяжувачів) позбавило суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог банку по суті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зверненні стягнення на предмет застави.

-4-

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: