Решение № 39681497, 26.06.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 915/796/14

за позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері /вул. Шевченка, 69-а, м. Миколаїв, 54030/ в інтересах держави в особі

позивача: Державної екологічної інспекції у Миколаївській області /вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055/

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" /вул. 1-а Слобідська, 122, м. Миколаїв, 54042/

про стягнення 394231,48 грн. збитків

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокурора: Ібрагімова А.О. (посвідчення від 03.02.2014 № 024456)

від позивача: Арутюнян А.О. (довіреність від 08.01.2014 № 02/03)

від відповідача: Новосьолова І.А. (довіреність від 11.06.2014 № 477)

СУТЬ СПОРУ: прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовом до відповідача про стягнення з останнього 394231,48 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що у період часу з 28.09.2012 по 23.01.2014 відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без отримання відповідного дозволу, чим порушив вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та завдав державі в особі позивача спірні збитки.

Позивач позов прокурора підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов прокурора визнав у повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 3 роки.

Ухвалою суду від 06.06.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 26.06.2014 об 11 год. 10 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», в редакції, яка діяла з 14.07.2011 по 18.11.2012, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», в редакції, яка діє з 18.11.2012 по даний час, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Протягом періоду з 28.09.2012 по 24.01.2014 відповідач без отримання дозволу здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Даний факт встановлений державними інспекторами позивача за наслідками перевірки відповідача в сфері дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства, про що складений акт перевірки від 28.03.2014, підтверджується виданими відповідачу дозволами від 01.01.2011 та від 24.01.2014 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та повністю визнається відповідачем.

25.03.2014 державним інспектором позивача відносно головного інженера відповідача по даному факту був складений протокол про адміністративне правопорушення № 000466.

27.03.2014 державним інспектором позивача відносно головного інженера відповідача по даному факту було винесено постанову № 73/06 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, - несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно з ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, державним інспектором позивача був здійснений розрахунок збитків, які заподіяні державі внаслідок здійснення відповідачем у період з 28.09.2012 по 24.01.2014 без отримання дозволу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розмір яких становить 394231,48 грн.

07.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 06/1084 про відшкодування спірних збитків, проте відповідач даних збитків до цього часу державі в особі позивача не сплатив, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

Згідно з ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність всіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що у діях відповідача у спірних відносинах наявний склад господарського правопорушення, що визнано самим відповідачем, а тому позов прокурора підлягає повному задоволенню господарським судом.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду з липня 2014 по червень 2017 року, то суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення в т.ч. вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 7.2. постанови від 17.10.12р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд вважає, що матеріальні інтереси стягувача полягають у повному виконанні боржником рішення господарського суду, між тим матеріальні інтереси боржника полягають у збереженні нормальної господарської діяльності боржника, що в кінцевому рахунку дозволить забезпечити матеріальні інтереси стягувача та повністю виконати рішення суду.

Доданими відповідачем до відзиву доказами дійсно підтверджується важкий фінансовий стан відповідача, наявність у відповідача заборгованості з виплати заробітної плати та відсутність у останнього на даний час коштів для повного виконання рішення суду у даній справі.

Відповідач пояснив суду, що вказані ним у графіку погашення заборгованості суми є максимально можливими для сплати відповідачем. Позивач повністю погодився з розстроченням виконання рішення суду у даній справі. Присутній у судовому засіданні прокурор заперечив.

Господарський суд вважає, що на даний час матеріалами справи підтверджується наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення суду у даній справі, а тому, враховуючи, що інтереси прокурора та позивача не спрямовані на припинення діяльності відповідача, а на повне виконання судового рішення, вирішив частково задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі згідно з графіком, наведеним у резолютивній частині судового рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (вул. 1-а Слобідська, 122, м. Миколаїв, 54042, код 00952114) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055, код 37992292) збитки, заподіяні державі в результаті порушення природоохоронного законодавства, в сумі 394231 (триста дев'яносто чотири тисячі двісті тридцять одна) грн. 48 коп.

3. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення збитків в сумі 394231 грн. 48 коп. згідно з наступним графіком:

1) до 31.07.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області перший платіж в сумі 2000 грн.;

2) до 31.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області другий платіж в сумі 2000 грн.;

3) до 30.09.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області третій платіж в сумі 2000 грн.;

4) до 31.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області четвертий платіж в сумі 2000,00 грн.;

5) до 30.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області п'ятий платіж в сумі 2000,00 грн.;

6) до 31.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області шостий платіж в сумі 3000,00 грн.;

7) до 31.01.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області сьомий платіж в сумі 4231,48 грн.;

8) до 28.02.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області восьмий платіж в сумі 13000,00 грн.;

9) до 31.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області дев'ятий платіж в сумі 13000,00 грн.;

10) до 30.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області десятий платіж в сумі 13000,00 грн.;

11) до 31.05.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області одинадцятий платіж в сумі 13000,00 грн.;

12) до 30.06.2014 Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язане сплатити державі в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області дванадцятий платіж в сумі 325000,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (вул. 1-а Слобідська, 122, м. Миколаїв, 54034, код 00952114) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 7884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 63 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 08.07.2014.

Суддя Д.О.Бездоля