№ 39679016, 09.07.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2014 року Чернігів Справа № 825/1966/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2014 Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 15050,00 грн. та пеню у розмірі 274,74грн., всього 15324,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2013 році. Крім того, перевіркою встановлено, що у 2013 р. середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача становила -16 осіб, а не 14, як відображено роботодавцем у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відрізняється від вказаної у звіті, то позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції, з урахуванням часткової сплати, в розмірі 15050,00 грн. та пені у розмірі 274,74 грн. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, надав заяву про розгляд справи у відсутності його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.17).

Згідно Звіту про занятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у відповідача становить - 14, сума адміністративно-господарських санкцій складає-9742,86грн. (а.с.5).

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 № 5462-VI (набрав чинності з 09.12.2012). Згідно вказаного закону повноваження щодо здійснення перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрам у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштуванні інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, а також для складання протоколів покладено на Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення - територіальну державну інспекцію з питань праці у Чернігівській області.

В період з 21.05.2014 по 23.05.2014 державним інспектором Територіальної державної інспекції з питань праці в Чернігівській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 25-01-031/538 (а.с.7-9).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки № 25-01-031/538, відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ, а саме: не виконано норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та середньооблікова кількість працівників становить 16, а не 14, як відображено роботодавцем у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відрізняється від вказаної у звіті, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції, з урахуванням часткової сплати, в розмірі 15050,00 грн. та пені у розмірі 274,74 грн.

Відповідачем в добровільному порядку вказана сума не сплачена.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що підприємство повинне виділити і створити робочі місця для інвалідів, якщо на ньому працює від 8 до 15 осіб.

Суд бере до уваги акт перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці в Чернігівській області № 25-01-031/538 від 23.05.2014, в якому зафіксовано, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ, а саме: не виконано норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 р. та середньооблікова кількість працівників становить 16 осіб, що не відповідає даним, які відображено роботодавцем у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Також слід зазначити, що частина третя статті 50 Закону України «Про зайнятість» чітко регламентує обов'язки роботодавців в частині їх участі в забезпеченні зайнятості населення, а саме:

- роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

За відсутності вказаної інформації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, фактично позбавлений можливості виконувати свої прямі завдання та функції, передбачені ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення». Тим самим відсутність інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів унеможливлює направлення останніх на працевлаштування до роботодавця.

Крім того, відповідно до положень статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» належать до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Слід зазначити, що відображенням інформації про попит на робочу силу (вакансії) є форма № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року та заповнюється згідно Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520. Зазначена форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дня відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. При цьому, даною формою визначений окремий пункт, в якому зазначається інформація про осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення») - пункт З розділу II форми, серед яких є і особи з обмеженими фізичними можливостями - пункт 4 розділу II.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подана така інформація лише 08.02.2013, 19.04.2013, 11.06.2013 та 02.08.2013 (а.с.15-16).

Як встановлено судом, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача в 2013р. становила -16 осіб.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007, а саме п. 3.6. середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році складала: 272,8 тис. грн. * 1000/16 = 17050,00 грн.

Отже, сума адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу одного робочого місця для працевлаштування інваліда становить 17050,00 грн.

Відповідач сплатив частину адміністративно-господарських санкцій в сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0000000006 від 07.05.2014 та № 0000000001 від 20.05.2014 (а.с.13, 14).

Таким чином, остаточна сума, що підлягає стягненню складає 15050,00 грн.

Частиною другою статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період несплати адміністративно-господарських санкцій до моменту звернення до суду позивачем нарахована пеня в розмірі 274,74 грн.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не надано суду належних доказів, які спростували позицію позивача, тому суд дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Універсал банк», МФО 353627, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до державного бюджету (р/р 31211230700002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) адміністративно-господарських санкцій в сумі 15050 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. та пені в сумі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 74 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко