Решение № 396252, 22.01.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.07 Справа 449/13-06

За позовом Закритого акціонерного товариства Чернігівська товарно-сировинна компанія „Чернігівголовпостач”, м. Чернігів

до Миронівського будівельно-монтажного управління, м. Миронівка

про стягнення 3960 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

суть спору:

Закритим акціонерним товариством Чернігівська товарно-сировинна компанія „Чернігівголовпостач” (далі –позивач) заявлено позов до Миронівського будівельно-монтажного управління (далі –відповідач) про стягнення 3960 грн., з яких 3000 грн. –основний борг, 960 грн. –пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар.

17.01.2007 р. до суду надійшов лист позивача, в якому останній долучив до матеріалів справи оригінали витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі документів та просить суд розглядати справу за відсутності його повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 25.12.2006р., що підтверджується поштовим повідомленням про її вручення 29.12.2006 р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Відповідач згідно видаткової накладної №1343 від 19.08.2004 р. отримав від позивача товар на загальну суму 3000 грн., що підтверджується довіреністю №337471 серія ЯЗШ від 18.08.2004 р.

В силу п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідач отриманий товар не оплатив, у зв’язку з чим на день подання позову нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 3000 грн.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію позивача №34 від 23.03.2006 р. з вимогою сплатити заборгованість відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню та визнаний відповідачем становить 3000 грн.

Як встановлено судом позивачем також заявлена вимога до відповідача про сплату пені в сумі 3960 грн. на підставі Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” про яку позивач зазначає в прохальній частині позовної заяви.

Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наведене.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 960 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 3000 грн. –основного боргу.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Миронівського будівельно-монтажного управління (Київська обл., м. Миронівка, код ЄДРПОУ 05409024) на користь Закритого акціонерного товариства Чернігівська товарно-сировинна компанія „Чернігівголовпостач” (14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського 9, код ЄДРПОУ 04542815) 3000 (три тисячі) грн. заборгованості, а також судові витрати: 77 (сімдесят сім) грн. державного мита та 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 39 коп. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 960 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Наріжний С.Ю.