Постановление суда № 39606218, 03.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/79/14-ц 03.07.2014 03.07.2014 03.07.2014

Провадження № 22-ц/784/1762/14 Головуючий у першій інстанції Кологрива Т.М.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

03 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Яценко Л.В.,

за участю: представника відповідача - Рибакової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» «Вісла»

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року

за позовом

ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Вісла» (далі - ТОВ «Агрофірма «Вісла») про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ТОВ «Агрофірма «Вісла» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Позивач зазначала, що їй належить земельна ділянка загальною площею 7.12 га, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У вересні 2005 року між нею та ТОВ «Агрофірма «Вісла» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, а 18 вересня 2007 року додатковий договір до нього.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2013 року, зазначений договір оренди землі та додатковий договір визнані недійсними.

Між тим, відповідач продовжував користуватися її земельною ділянкою і повернув її лише 12 липня 2013 року.

Посилаючись на те, що товариство незаконно користувалося належною ії земельною ділянкою після розірвання договору, що позбавило ії можливості отримати доходи від користування нею, позивач просила стягнути з ТОВ «Агрофірма «Вісла» на ії користь завдані збитки за самовільне користування земельною ділянкою у розмірі 49549 грн. 59 коп., а також зобов'язати Арбузинську районну державну адміністрацію Миколаївської області створити комісію для визначення заподіяного їй збитку як власнику земельної ділянки.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року вимоги позивача щодо покладення обов'язку на Арбузинську районну державну адміністрацію Миколаївської області про створення комісії для визначення заподіяного їй збитку як власнику земельної ділянки були залишені без розгляду.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ТОВ «Агрофірма «Вісла» на користь ОСОБА_4 збитки за самовільне використання земельної ділянки у розмірі 14977 грн., а також 243 грн.60 коп. судового збору та 535 грн. 92 коп. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Вісла», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, незастосування норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 7,12 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району.

У 2005 році сторони уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки, а 18 вересня 2007 року додатковий договір.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2013 року, яке набрало законної сили 12 лютого 2013 року, зазначений договір оренди землі та додатковий договір визнані недійсними.

Спірна земельна ділянка була повернута позивачці 12 липня 2013 року (а.с.11)

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" орендар у разі припинення договору оренди землі зобовязаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що укладений між сторонами договір оренди є припиненим з 12 лютого 2013 року і правових підстав для користування спірною земельною ділянкою після спливу цього терміну у відповідача не було. Тому таке користування може вважатися самовільним зайняттям цієї земельної ділянки

Відповідно до ст. 157 ЗК України та роз'яснень, викладених у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Відповідно до акту про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 5 травня 2014 року, затвердженого розпорядженням голови Арбузинської райдержадміністрації, розмір заподіяного позивачці збитку за період з 12 лютого по 12 липня 2013 року з врахуванням середнього показника урожайності озимої пшениці, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, виходячи із середньої ціни по району, становить 14977 грн. ( а.с.49).

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитку у розмірі 14977 грн.

Твердження апелянта про те, що завдану ним шкоду слід розраховувати відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, не заслуговує на увагу, оскільки вказана Методика застосовується виключно за переліком відповідних правопорушень, зазначених у її назві, та не регулює питань відшкодування збитків, в тому числі неотриманого доходу, завданого власнику земельної ділянки.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: