Постановление суда № 39603268, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 804/9477/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Матвєєва М.О., дов. від 28.05.14 р.

відповідача: - Товста Н.А., дов. від 02.09.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Агровєлій" та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекція м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. у справі № 804/9477/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Агровєлій"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекція м.Дніпропетровська та Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекція м.Дніпропетровська

про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Агровєлій» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог від 06.08.2013 р., т.2, а. с.55, 56) просило:

- визнати незаконними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВК "Агровєлій" №2323/225/37215084 від 14.06.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Трансстандарт-2002" за вересень 2012 р.;

- визнати незаконними дії Лівобережної ОДПІ щодо формування в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Агровєлій» №2323/225/37215084 від 14.06.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Трансстандарт-2002" за вересень 2012 р. висновків про порушення підприємством ст.ст.203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення правочинів по придбанню та продажу товарів без мети настання правових наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю як таких, що вчинені суб'єктом владних повноважень - Лівобережною ОДПІ за відсутності визначеної законодавством України компетенції;

- визнати незаконними дії Лівобережної ОДПІ щодо формування в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Агровєлій» №2323/225/37215084 від 14.06.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Трансстандарт-2002" за вересень 2012 р. висновків про відсутність у ТОВ «ВК «Агровєлій» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р., які підпадають під визначення ст.ст.188, 187, 198 Податкового кодексу України з контрагентом-постачальником ТОВ "Трансстандарт-2002" та контрагентами-покупцями: СФГ "Рівний", ФГ "Деметра", ТОВ "Сила Росту", ДП "Дослідне господарство "Червоний шахтар" Національної академії аграрних наук України", ТОВ "Кам'янське", ФГ "Агропром-Синтез", ТОВ "Агрофірма "Родина", ТОВ "Велес", ТОВ "Спецмонтажбудпроект", ПВФ "Агроцентр", Концерн "Стальпромбуд", ФГ "Маяк", ФГ "Вікторія", СТОВ "Обрій", СФГ "Фаворит", ФГ "Зоря", ТОВ АФ "Агроінвест", СТОВ "Колор ИТ";

- визнати незаконними дії Лівобережної ОДПІ щодо формування в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Агровєлій» №2323/225/37215084 від 14.06.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Трансстандарт-2002" за вересень 2012 р. висновків про нікчемність правочинів, укладених з контрагентом-постачальником ТОВ "Трансстандарт-2002" та контрагентами-покупцями: СФГ "Рівний", ФГ "Деметра", ТОВ "Сила Росту", ДП "Дослідне господарство "Червоний шахтар" Національної академії аграрних наук України", ТОВ "Кам'янське", ФГ "Агропром-Синтез", ТОВ "Агрофірма "Родина", ТОВ "Велес", ТОВ "Спецмонтажбудпроект", ПВФ "Агроцентр", Концерн "Стальпромбуд", ФГ "Маяк", ФГ "Вікторія", СТОВ "Обрій", СФГ "Фаворит", ФГ "Зоря", ТОВ АФ "Агроінвест", СТОВ "Колор ИТ";

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 03.07.2013 р. №00021112250 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2 636 грн., винесеного Лівобережною ОДПІ;

- заборонити Лівобережній ОДПІ використовувати інформацію відображену в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Агровєлій» від 14.06.2013 р. №2323/225/37215084 по взаємовідносинам з ТОВ "Трансстандарт-2002" щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ ВК "Агровєлій" по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання СФГ "Рівний", ФГ "Деметра", ТОВ "Сила Росту", ДП "Дослідне господарство "Червоний шахтар" Національної академії аграрних наук України", ТОВ "Кам'янське", ФГ "Агропром-Синтез", ТОВ "Агрофірма "Родина", ТОВ "Велес", ТОВ "Спецмонтажбудпроект", ПВФ "Агроцентр", Концерн "Стальпромбуд", ФГ "Маяк", ФГ "Вікторія", СТОВ "Обрій", СФГ "Фаворит", ФГ "Зоря", ТОВ АФ "Агроінвест", СТОВ "Колор ИТ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки податковою не враховані приписи діючого законодавства, проігноровано зміст та перелік наданих до перевірки первинних та бухгалтерських документів, що спричинило викладення в акті по суті невірних висновків. Також зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними та фіктивними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. у справі № 804/9477/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 03.07.2013 р. № 00021112250 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2 636 грн., винесеного Лівобережною МДПІ;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано наявністю належним чином оформленої первинної документації позивача, яка підтверджує реальність здійснених господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Відмова у задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акту перевірки мотивована безпідставністю даних вимог, оскільки перевірка проведена з дотриманням законодавчо визначеної процедури, а висновки акту перевірки не порушують прав та законних інтересів позивача, тому не є предметом судового оскарження.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що правомірність та реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Трансстандарт-2002» доведена належним чином оформленою первинною документацією.

Відмова у задоволенні решти позовних вимог щодо визнання протиправними дій податкового органу стосовно проведення перевірки та складання акту перевірки мотивована тим, що проведення перевірки платників податків на дотримання податкового законодавства передбачена чинним законодавством, висновки акту перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не порушує права позивача, а отже не може бути предметом судового оскарження.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "ВК "Агровєлій" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. у справі № 804/9477/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій Лівобережної ОДПІ, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі, скаржник наполягає на тому, що акт перевірки та висновки викладені в останньому порушують законні права та інтереси позивача, оскільки є підставою для винесення податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача негативних наслідків майнового характеру. Також скаржник вказує на те, що висновки податкового органу зроблені на підставі проведеної перевірки, викладена в електронних базах даних податкового органу, і в подальшому може слугувати підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що призведе до погіршення його ділової репутації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Лівобережна ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. у справі № 804/9477/13-а в частині задоволення позовних вимог та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсягу. Скаржник наполягає на тому, що товар по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Трансстандарт-2002» не був переданий, що свідчить про відсутність об'єкту оподаткування та нікчемність правочину, та, як наслідок, правомірне зменшення податковим органом суми від'ємного значення ПДВ.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримані визначені правові позиції сторін по суті спірних питань даної справи, надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційних скарг .

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 23.05.2013 р. № 593 на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВК "Агровєлій" по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт-2002» за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2013 р. № 2323/225/37215084 (т.1, а. с.22-64).

03.07.2013 р. на підставі даного акту перевірки Лівобережною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 00021112250, яким ТОВ ВК «Агровєлій» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2636 грн. (т.1, а. с.87).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ТОВ "ВК "Агровєлій" та Лівобережної ОДПІ не підлягають задоволенню з таких підстав:

Вищевказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВК "Агровєлій":

- п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ст.2, ч.2 ст.3, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, п.п.2.1, 2.4 п.2, п.2.15 та п.2.16 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 «Первинні документи», ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого Товариством занижено ПДВ на суму 2635,98 грн., у тому числі за вересень 2012 р. в сумі 2635,98 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВК «Агровєлій» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, ст.655 та ст. 656 ЦК України;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р., які підпадають під визначення ст.ст.188, 187, 198 ПК України з контрагентом-постачальником ТОВ «Трансстандарт-2002» та контрагентами-покупцями: СФГ «Рівний», ФГ «Деметра», ТОВ «Сила Росту», ДП «Дослідне господарство «Червоний шахтар» Національної академії аграрних наук України», ТОВ «Кам'янське», ФГ «Агропром-Синтез», ТОВ «Агрофірма «Родина», ТОВ «Велес», ТОВ «Спецмонтаж-будпроект», ПВФ «Агроцентр», Концерн «Стальпромбуд», ФГ «Маяк», ФГ «Вікторія», СТОВ «Обрій», СФГ «Фаворит», ФГ «Зоря», ТОВ АФ «Агроінвест», СТОВ «Колор ИТ».

Висновки податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Трансстандарт-2002» нафтопродуктів ґрунтуються на даних акту Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська 25.01.2013 р. № 390/224/31971392 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трансстандарт-2002» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Екоскан сервс» за вересень 2012 р., ПНВП «Техніка» за липень, серпень, вересень 2012 р., ТОВ НВП «Техносплав» за липень 2012 р.».

В даному акті встановлено порушення ТОВ «Трансстандарт-2002» ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Трансстандарт-2002» при придбанні та продажу товарів (послуг), та те, що товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий.

При цьому, зазначено, що одним із контрагентів-покупців ТОВ «Трансстандарт-2002» є ТОВ ВК «Агровєлій».

Такі висновки мали місце в зв'язку з відсутністю ТОВ «Трансстандарт-2002» за юридичною адресою, що, як зазначено податківцями, обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

Висновки даного акту від 25.01.2013 р. покладені в основу висновків по акту перевірки позивача від 14.06.2013 р.

Колегія суддів звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, є документом, який фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, ТОВ "ВК "Агровєлій" (Покупець) мало господарські відносини з ТОВ «Трансстандарт-2002» (Продавець) за договором купівлі-продажу № 0000096-д від 23.08.2012 р. щодо придбання нафтопродуктів в асортименті: дизельного палива, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (т.1, а. с.118, 119).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів того, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з ТОВ «Трансстандарт-2002», вказане підприємство не знаходились в Єдиному реєстрі як юридичні особи та не було платником ПДВ, відповідачем суду не надано, що свідчить про наявність необхідної правосуб'єктності у вказаних контрагентів позивача.

Факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трансстандарт-2002» підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи і які були досліджені і відповідачем під час проведення перевірки, і судом першої інстанції.

Такими документами, зокрема, є видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні тощо (т.1, а. с.120-147).

Транспортування нафтопродуктів здійснювалось орендованими в ФОП ОСОБА_1 автомобілями ГАЗ 52, ГАЗ 53 та ГАЗ 3307, про що також зазначено в акті перевірки від 14.06.2013 р.

Крім того, в акті перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська зазначено, що до основних засобів ТОВ ВК "Агровелій" належать резервуари для паливно-мастильних матеріалів, що свідчить про наявність у ТОВ ВК "Агровелій" можливості зберігання дизельного палива.

Також перевіркою було встановлено, що на рахунку 28 "Товар" на останній день її проведення рахуються залишки дизельного палива, придбаного у ТОВ «Трансстандарт-2002», у загальній кількості 1748 літрів на суму 15815,90 грн. з яких ПДВ - 2 635,98 грн.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки від 14.06.2013 р. не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів і того, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Використання позивачем придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності також встановлено відповідачем (т.1, а. с.77) і підтверджено матеріалами справи, які свідчать про реалізацію позивачем нафтопродуктів СФГ «Рівний», ФГ «Деметра», ТОВ «Сила Росту», ДП «Дослідне господарство «Червоний шахтар» Національної академії аграрних наук України», ТОВ «Кам'янське», ФГ «Агропром-Синтез», ТОВ «Агрофірма «Родина», ТОВ «Велес», ТОВ «Спецмонтаж-будпроект», ПВФ «Агроцентр», Концерн «Стальпромбуд», ФГ «Маяк», ФГ «Вікторія», СТОВ «Обрій», СФГ «Фаворит», ФГ «Зоря», ТОВ АФ «Агроінвест», СТОВ «Колор ИТ» (договори, видаткові накладні, податкові накладні, транспортні накладні, т.1, а. с.148-250; т.2, а. с.1-46).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення Товариством сум ПДВ по операціях з вказаним контрагентом, до складу податкового кредиту, що, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання ж податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів по ланцюгу постачання умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі також не свідчить про фіктивність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Стосовно посилань відповідача на нікчемність правочинів позивача колегія суддів зауважує про відсутність у податкових органів права щодо визнання правочинів нікчемними, що підтверджено також практикою Вищого адміністративного суду (ухвала від 14.11.2012 по справі № К/9991/43637/12), де зазначено, що «чине законодавство України не містить жодної норми, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203,215, 228, 662, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірок суб'єктів господарювання».

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Проте, доказів того, що договір з придбання нафтопродуктів, які укладались позивачем з вищевказаним контрагентом, визнані недійсними у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідачем суду не надано.

Стосовно посилань податкового органу на дані актів перевірок контрагентів позивача, з яких вбачається неможливість підтвердження реальності господарських операцій вказаних підприємств з їх контрагентами по ланцюгу постачання колегія суддів зазначає, що жодною нормою податкового законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу), відомостей про знаходження за місцем реєстрації тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Не надано суду також і вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

При цьому, за приписами ч.4 ст.72 КАС України обов'язковими такі вироки суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, буде лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність та законність висновків, викладених в акті перевірки від 14.06.2013 р.

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення №00021112250 від 03.07.2013 р., яким ТОВ ВК «Агровєлій» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2636 грн. (т.1, а. с.87).

Водночас, колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Лівобережної ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акта від 14.06.2013 р. та позовних вимог про визнання незаконними дій Лівобережної ОДПІ щодо формування в акті від 14.06.2013 р. вищенаведених висновків, оскільки:

Згідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових документів, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно акту від 14.06.2013 р. перевірку проведено відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

У відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами п.п.78.4, 78.5 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

В акті перевірки від 14.06.2013 р. зафіксовано встановлено і не заперечується позивачем, що перевірка проведена з відома директора Товариства та в присутності головного бухгалтера Товариства.

З огляду на те, що доказів порушення відповідачем порядку проведення перевірки позивачем суду не надано, а саме проведення документальної позапланової виїзної перевірки входить до повноважень податкового органу, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства про визнання незаконними дій Лівобережної ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акта від 14.06.2013 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо формування в акті перевірки висновків про порушення Товариством норми чинного законодавства, то колегія суддів зазначає про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у даному випадку.

Так, відповідно до ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

При цьому, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), визначено, що частинами акту є вступна частина, загальні положення, описова частина і висновок.

Так, згідно п.6 Розділу ІІ Порядку № 984 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Отже, за приписами Порядку № 984 викладення висновків в акті перевірки є обов'язком органів ДПС.

Таким чином, вчиняючи дії по викладенню висновків в акті перевірки від 14.06.2013р. відповідач виконував функції, визначені для органів ДПС чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що позивачем не заявлялось позовних вимог про встановлення наявності у відповідача компетенції (повноважень) на здійснення висновків щодо нікчемності правочинів або щодо оцінки господарських договорів, а заявлені позовні вимоги саме про визнання незаконними дій податкового органу у вигляді викладених в акті від 14.06.2013 р. висновків.

Отже, колегія суддів зауважує, що акт перевірки є лише компетентною обґрунтованою думкою (позицією) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення, і не має ознак обов'язковості, притаманних акту індивідуальної дії, оскільки є лише засобом фіксації виявлених податковим органом правопорушень, тому судом першої інстанції також обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства про заборону Лівобережній ОДПІ використовувати інформацію відображену в акті від 14.06.2013 р. по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів з огляду на передчасність такої позовної вимоги, адже факти незаконного використання відповідачем висновків акту перевірки від 14.06.2013 р. (тобто порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача) з матеріалів даної справи не вбачаються.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Агровєлій" та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. у справі № 804/9477/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013р. у справі № 804/9477/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко