Постановление суда № 39576500, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 липня 2014 року м. Київ В/800/2875/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Конюшка К.В.

Гончар Л.Я.

Сороки М.О.

Чалого С.Я.

Чумаченко Т.А.

перевіривши матеріали заяви Південної митниці Міндоходів

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 (№К/800/32430/13, №К/800/33348/13)

у справі

за позовом приватного підприємства «Вестра»

до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Південної митниці Міндоходів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 (№К/800/32430/13, №К/800/33348/13).

Приватне підприємство «Вестра» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 позовні вимоги ПП «Вестра» задоволено. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення на користь ПП «Вестра» надмірно сплачених коштів у загальній сумі 9 610 886,30 грн., які було зараховано до бюджету, в тому числі: мито - 2 357 440,04 грн. та ПДВ - 7 253 446,26 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, прокуратури Одеської області залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 змінено. Абзац другий резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачені до бюджету мито в сумі 2 357 440,04 грн. та податок на додану вартість в сумі 7 253 446,26 грн., що були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9 610 886,30 грн. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 (№К/800/32430/13, №К/800/33348/13) рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві про перегляд зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України заявник вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень статей 239-2 та 240 КАС України Вищий адміністративний суд України перевіряє відповідність заяви про перегляд судових рішень вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 239-1 КАС України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цьому випадку до заяви відповідачем додано копії різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, зокрема, рішення від 11.03.2014 №К/800/32430/13, №К/800/33348/13 у цій справі та постанову Вищого адміністративного суду України від 13.05.2014 №К/800/45654/13, №К/800/46397/13, №К/800/46108/13.

Зі змісту цих судових рішень убачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 260, 262, 264, 265, 266 Митного кодексу України від 11.07.2002, пунктів 3, 6, 11, 13, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зокрема, заявник стверджує, що подібність правовідносин полягає у тому, що у цих справах картка відмови у прийнятті ВМД та рішення про визначення митної вартості товару митним органом не приймались, а позивач самостійно визначав та декларував митну вартість товарів, сплачував усі податки і збори.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для допуску цієї справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтями 165, 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити заяву Південної митниці Міндоходів та допустити справу за позовом приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року (№К/800/32430/13, №К/800/33348/13).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.