Постановление суда № 39505667, 25.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня 2014 року Справа № 910/8845/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Вовка І.В.

розглянувши касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2013

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014

у справі №910/8845/13

за позовом Концерну ""Міські теплові мережі"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про примусове виконання обов'язку в натурі

за участю представників сторін

від скаржника:Корабльов В.В. - за довіреністю;

від позивача: Литвиненко Ж.М. - за довіреністю;

від відповідача: Пац В.О. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про примусове виконання обов'язку в натурі, а саме, зобов'язання відповідача провести списання заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" у розмірі 4598042,99 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2013 скасувати, справи передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Тобто, відповідно до вимог статті 107 Господарського процесуального кодексу України особи, яких не було залучено до участі у справі звертаючись до касаційної інстанції повинні довести, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав та обов'язків, які саме їх права та обов'язки порушені судом при прийнятті судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що рішення, оскаржуване такою особою повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається і вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення можна вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

За результатами розгляду у судовому засіданні матеріалів касаційної скарги, колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що предметом спору у даній справі є примусове виконання обов'язку в натурі, а саме, зобов'язання відповідача провести списання заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" у розмірі 4598042,99 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку". Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлювалась наявність підстав для списання такої заборгованості. В свою чергу, скаржник не є стороною даних правовідносин, відтак не є учасником спірних правовідносин, що склались між Концерном "Міські теплові мережі" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з приводу списання заборгованості позивача. Крім того, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах оскаржуваних рішень немає будь-яких висновків щодо прав та обов'язків скаржника.

В п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 ГПК України" зазначено, що у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не є особою, права якої порушено судовими рішеннями попередніх інстанцій, а, отже, не може бути ініціатором перегляду судових рішень у касаційному порядку, що унеможливлює подальше здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та є підставою для його припинення згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 86, 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року у справі 910/8845/13 припинити.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк