Постановление суда № 39499247, 27.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/4936/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2775/2014

Головуючий в 1 інстанції: Панова Т.Л.

Категорія 27 Доповідач Хейло Я.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року

Колегія суддів апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючої: Прокопчук Л.М.

суддів: Хейло Я.В., Корчистої О.І.

при секретарі Внуковій Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивуючи свої вимоги тим, що 22.02.2006 року Банк, надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 гривень (з подальшим його збільшенням до 6800 гривень) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % річних. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 оплату по кредиту належним чином не здійснював, внаслідок чого станом на 30.09.2013 року виникла заборгованість у розмірі 21097,04 гривень, з яких: 3832,30 грн. -заборгованість за кредитом, 15783,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 980,81 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача 21097,07 гривень, а також відшкодувати понесені по справі судові витрати.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03 лютого 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 9109,49 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом станом на 30 вересня 2013 року в сумі 285,21 гривень, по процентам у сумі 7914,28 гривень, штраф - 910 гривень. Вирішено питання щодо сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк» оспорює обґрунтованість цього судового рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення яким вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що в даному випадку ЗУ «Про захист прав споживачів» та загальна позовна давність до правовідносин, що склалась між сторонами судом застосовано помилково. Відповідачем не надано письмової заяви про закриття картрахунку, у зв'язку із чим згідно умов та правил надання банківських послуг строк дії картки відповідача та термін дії договору автоматично подовжено на такий же строк, а тому Банком не пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача суми заборгованості у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги Банку.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При розгляді справи судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 22.02.2006 року, відповідно до якого, банк відкриває відповідачу рахунок, надає кредитний ліміт фінансовий фіксований, з сумою ліміту 4000 гривень, процентною ставкою 3% на місяць з розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Порядок погашення заборгованості здійснюються щомісячними платежами до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим , в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.6-10,36 ).

Відповідно до розрахунку за кредитним договором № б/н від 22.02.2006 року станом на 30.09.2013 року виникла заборгованість у розмірі 21097,04 гривень, з яких: 3832,30 грн. -заборгованість за кредитом, 15783,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 980,81 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 3-5).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційного скарги, обґрунтовано виходив з того, що оскільки поряд зі встановленням дії договору сторони встановили і строки виконання відповідачем окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання , яке виникло на основі договору, тому строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (ст.3.2.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені договором , щомісячно сплачувати 7% від суми заборгованості , а також встановлено відповідальність за порушення терміну повернення кредиту у вигляді підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг строки та порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам з встановленим мінімальним платежем приведений у пам'ятці клієнта та невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом та частину заборгованості по кредиту.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами 25 числа кожного місця , початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним посилання в апеляційній скарзі про початок перебігу позовної давності з 22 лютого 2015 року - з визначеної відповідно до умов дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності не ґрунтуються на законі.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи правових висновків суду також не спростовують.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У х в а л и в :

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді: