Решение № 39473592, 23.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2014 Справа № 905/2976/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЕДА», м. Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Екопрод», м. Волноваха, Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 79956,82грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЕДА», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Екопрод», м. Волноваха, Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 79956,82грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до товарно-транспортних накладних № Р1287/2 від 24.12.2013р., № Р1209/1 від 27.11.2013р., № Р1190/1 від 20.11.2013р., № Р1171/1 від 08.11.2013р., № Р1171від 08.11.2013р., № Р1287/1 від 24.12.2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.06.2014р. у звязку із знаходженням судді Левшиної Я.О. у відпустці, справу № 905/2976/14 передано на розгляд судді Мирошниченко Я.С.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.06.2014р. справу № 905/2976/14 передано на розгляд судді Мирошниченко Я.С.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: податкові накладні № 24 від 08.11.2013р., №47 від 20.11.2013р., № 77 від 27.11.2013р., № 79 від 24.12.2013р., № 78 від 24.12.2013р.; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2013р. по 23.04.2014р.; вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар № 7 від 20.02.2014р.; довіреності № 969 від 08.11.2013р., № 1004 від 18.11.2013р., № 1033 від 27.11.2013р., №1121 від 24.12.2013р.; товарно-транспортні накладні № Р1287/2 від 24.12.2013р., № Р1209/1 від 27.11.2013р., № Р1190/1 від 20.11.2013р., № Р1171/1 від 08.11.2013р., № Р1171від 08.11.2013р., № Р1287/1 від 24.12.2013р.; поштове повідомлення.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: правоустановчі документи підприємства.

05.05.2014р. від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву №1463 від 05.06.2014р., у якому останній позовні вимоги визнав та повідомив суд про часткову оплату суми боргу у розмірі 39956,82грн. Також, надав: платіжні доручення № 241 від 04.06.2014р., № 13006 від 15.05.2014р.; довіреність № 23 від 20.05.2014р.; правоустановчі документи.

Також у вищезазначеному відзиві відповідач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції до її завершення.

23.06.2014р. від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення №1563 від 18.06.2014р., у яких останній повідомив суд про часткову оплату суми боргу у розмірі 20000,00грн. та надав платіжні доручення: №243 від 06.06.2014р., № 13205 від 05.06.2014р.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЕДА» на підставі товарно-транспортних накладних № Р1287/2 від 24.12.2013р., № Р1209/1 від 27.11.2013р., № Р1190/1 від 20.11.2013р., № Р1171/1 від 08.11.2013р., № Р1171від 08.11.2013р., № Р1287/1 від 24.12.2013р. був поставлений товар на загальну суму 84444,48грн. (а.с. 19-24).

Товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей № 969 від 08.11.2013р., № 1004 від 18.11.2013р., № 1033 від 27.11.2013р., №1121 від 24.12.2013р., відповідно до яких Полякову Володимиру Миколайовичу надано право на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЕДА».

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звертався до відповідача з вимогою № 7 від 20.02.2014р. про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 79956,82грн. (а.с. 15)

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар за товарно-транспортними накладними № Р1287/2 від 24.12.2013р., № Р1209/1 від 27.11.2013р., № Р1190/1 від 20.11.2013р., № Р1171/1 від 08.11.2013р., № Р1171від 08.11.2013р., № Р1287/1 від 24.12.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за товарно-транспортними накладними № Р1287/2 від 24.12.2013р., № Р1209/1 від 27.11.2013р., № Р1190/1 від 20.11.2013р., № Р1171/1 від 08.11.2013р., № Р1171від 08.11.2013р., № Р1287/1 від 24.12.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що товарно-транспортні накладні № Р1287/2 від 24.12.2013р., № Р1209/1 від 27.11.2013р., № Р1190/1 від 20.11.2013р., № Р1171/1 від 08.11.2013р., № Р1171від 08.11.2013р., № Р1287/1 від 24.12.2013р. були отримані останнім.

Факт отримання товару за даними товарно-транспортними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано та визнано. Відповідач надав відзив на позов № 1463 від 05.06.2014р., у кому позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 36 на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише позивач та відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, відповідачем було здійснено часткову сплату суми боргу у розмірі 59956,82грн., що підтверджується наданим ним платіжними дорученнями № 241 від 04.06.2014р. на суму 24956,82грн., № 13006 від 15.05.2014р. на суму 15000,00грн., №243 від 06.06.2014р. на суму 10000,00грн., № 13205 від 05.06.2014р. на суму 10000,00грн. (а.с.а.с. 34-35, 68-69).

Пунктом 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сплата суми боргу була здійснена після звернення із розглядуваним позовом до суду, яке відбулося 05.05.2014р. (згідно з відміткою канцелярії Господарського суду Донецької області на позовній заяві) таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 4.4 Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18.

Таким чином, оскільки відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості у розмірі 59956,82грн. в період розгляду справи по суті, то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, враховуючи часткову сплату відповідачем уми заборгованості у розмірі 59956,82грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20000,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 599, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 78, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЕДА», м. Донецьк (ЄДРПОУ 36935914) до Приватного акціонерного товариства «Екопрод», м. Волноваха, Донецької області (ЄДРПОУ 23981928) про стягнення суми боргу у розмірі 79956,82грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Екопрод» (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Леніна, буд. 6в, ЄДРПОУ 23981928) суми боргу у розмірі 59956,82грн.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Екопрод» (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Леніна, буд. 6в, ЄДРПОУ 23981928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СЕДА» (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 25, ЄДРПОУ 36935914) суму боргу у розмірі 20000,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 27654/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу