Постановление суда № 39393721, 18.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5337/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районні Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.08.2013 №0000512301.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ФОРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Саноіл Торг» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №33/22-3/32294897 від 29 липня 2013 року, (надалі - Акт перевірки).

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2000019 грн. (за лютий 2013 року на 1000008 грн., за березень 2013 року на 1000011 грн.).

Такий висновок зроблено у зв'язку із констатацією податковим органом відсутності факту придбання товарів по операціям позивача із своїм контрагентом ТОВ «Саноіл Торг».

На підставі Акта перевірки 23 серпня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000512301 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 2000019 грн. із податку на додану вартість і штрафних санкцій у сумі 500005 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» укладено договір купівлі-продажу №20-02-13 (а.с.51-52), за яким продавець (ТОВ «Саноіл Торг») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ «ФОРА») продукцію та матеріали, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору. Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару зазначаються у специфікаціях (а.с.51-52).

Згідно згаданого договору ТОВ «ФОРА» придбало олію соняшникову нерафіновану.

На підтвердження факту отримання вказаного товару підприємством надано належним чином засвідчені копії таких документів:

- специфікація №1 від 28 лютого 2013 року на поставку 594,740 тонн олії соняшникової нерафінованої на суму 6000046,38 грн. (ПДВ 1000007,73 грн. - а.с.53); акт приймання-передачі №1 від 28 лютого 2013 року (а.с.54); видаткова накладна №РН-0000117 від 28 лютого 2013 року (а.с.59); податкова накладна №140 від 28 лютого 2013 року у сумі 6000046,38 грн. (ПДВ 1000007,73 грн. а.с.56);

- специфікація №2 від 31 березня 2013 року на поставку 598,630 тонн олії соняшникової нерафінованої на суму 6000068,49 грн. (ПДВ 1000011,42 грн. а.с.57); акт приймання-передачі №2 від 31 березня 2013 року (а.с.58); видаткова накладна №РН-0000142 від 31 березня 2013 року (а.с.59); податкова накладна №188 від 31 березня 2013 року у сумі 6000068,49 грн. (ПДВ 1000011,42 грн. а.с.60);

- платіжні доручення №1838305 від 20 березня 2013 року на суму 700005,41 грн., №1840923 від 22 березня 2013 року на суму 5300040,97 грн., №2004261 від 2 серпня 2013 року на суму 4710768,08 грн.(а.с.112-114).

Крім того, позивачем надано копії наказів про службові відрядження до м. Миколаєва працівників ТОВ «ФОРА» (з метою приймання придбаної у ТОВ «Саноіл Торг» олії) №181к, №182к від 25 лютого 2013 року та №287к, №288к від 27 березня 2013 року (а.с.115-118).

Також, подано довідку ТОВ «Евері» про відповідність якісним показникам ДСТУ 4492:2005 олії рослинної нерафінованої, прийнятої від ТОВ «Саноіл Торг» (а.с.143).

На підтвердження перевезення придбаної продукції позивач надав копії договору щодо надання транспортних послуг від 24 січня 2013 року №04, укладеного товариством «Саноіл Торг» із ТОВ «СТБ СЕРВІС» (а.с.165-168), а також договору про надання транспортних послуг №05 від 1 лютого 2013 року між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Транспортна компанія СКАТ» (а.с.170-173).

Також представником позивача було подано копію договору про надання послуг з приймання і перевантаження олії соняшникової №FT-01-о/0109 від 1 вересня 2012 року, укладеного товариством «Саноіл Торг» із ТОВ «Евері» (а.с.175-185), на засвідчення можливості приймання вантажу та його перевантаження вказаним контрагентом позивача.

Крім того, подано копію звіту 1-ДФ товариства «Саноіл Торг» за перший квартал 2013 року (а.с.158-164) на підтвердження наявності у такого підприємства трудових ресурсів - 35 працівників, із доказами отримання такого документу податкової звітності податковим органом.

Позивачем також було надано докази подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Саноіл Торг» продукції згідно договору №0546/13 від 28 лютого 2013 з фірмою OREXIM LIMITED, за яким покупець придбав олію на умовах поставки FOB - порт Миколаїв, Україна (а.с.79-83). Здійснення відвантаження товару у режимі експорту покупцю - OREXIM LIMITED - підтверджується вантажними митними деклараціями №504050000/2013/101197 від 12 березня 2013 року (олія соняшника нерафінована 549740 кг по ціні 659269,29 дол. США, а.с.84-85) та №504050000/2013/102224 від 17 травня 2013 року (олія соняшника нерафінована 598630 кг по ціні 658493,00 дол. США - а.с.138). Надані і копії сертифікатів якості, які оформлювалися при відправці олії на експорт (а.с.87-93,139-142).

Також подано договір транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування вантажу №2002К від 20 лютого 2013 року із товариством «ЮГЕКОТОП» (а.с.61-64), за яким виконавець (ТОВ «ЮГЕКОТОП») зобов'язується надати замовнику (ТОВ «ФОРА») комплекс послуг по транспортно-експедиторському та митно-брокерському обслуговуванню вантажу замовника при відправці на експорт через ДП «Миколаївський морський торговій порт». На засвідчення виконання такого договору надано: звіт (а.с.74); акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні;

Стосовно зберігання другої партії товару, реалізованого у травні 2013 року, додано документи щодо його зберігання з квітня по травень 2013 року на складі товариства «Евері» (а.с.144-157).

До того ж, представником податкового органу подано додаток 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість товариства «Саноіл Торг» за березень 2013 року, зі змісту якої вбачається, що таким підприємством задекларовано податкові зобов'язання із позивачем за відповідний період на суму 5000057,07 грн. (без податку на додану вартість), 1000011,42 грн. - податку на додану вартість (№з/п9 - а.с.129).

Також, судом було встановлено, що на момент вчинення господарських операцій підприємства мали належну правоздатність та дієздатність, були зареєстровані як платники податків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що спірний правочин не може визнаватися нікчемним, оскільки відповідає волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямований на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральних засад суспільства.

Крім того, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

З огляду на встановлене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.