№ 39387033, 23.06.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1988/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П

при секретарі: Грабовій Я.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1- представник за довіреністю

відповідач - Відділ

Головного управління

Державної фельд'єгерської служби

України у м. Одесі: ВарешкінІ.І. -представник за довіреністю

Орлов К.Є. -представник за довіреністю

відповідач- ГУМВС України

в Одеській області: Ільченко О.М. -представник за довіреністю

відповідач- ГУДКСУ

в Одеській області: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Одесі, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 55 317, 99 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн,-

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов позов ОСОБА_5 до Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Одесі, в якому позивач просив стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В подальшому позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив збільшити позовні вимоги в частині стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу у розмірі 55 317, 99 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з моменту звільнення позивача з посади офіцеру фельдзв'язку, відповідач всупереч діючого законодавства не прийняв жодних заходів щодо видачі трудової книжки ОСОБА_5 в день звільнення, будь-яких листів з повідомленнями про можливість отримання трудової книжки на адресу позивача не надходило.

Таким чином, позивач вважає, оскільки відповідач в порушення ст. 47 КЗпП України, п.4.1 Інструкції не видав належно оформлену трудову книжку у день звільнення, відповідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України, п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, останній зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Окрім того, у зв`язку з тим, що трудову книжку при звільненні позивач не отримав з вини відповідача, він був позбавлений можливості влаштуватися на роботу або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітний, а тому був позбавлений будь- яких засобів для власного існування, що призвело до моральних страждань позивача.

Представник позивача в судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача - Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Одесі в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у запереченнях. Посилаючись на Наказ МВС України № 08/2с від 10 лютого 1992 р. "Про порядок вирішення деяких питань проходження служби в підрозділах Держфельдслужби України з особами начальницького складу, які перебувають у кадрах МВС України", представник відповідача зазначив, що особові справи та трудові книжки начальницького складу відділу Держфельдслужби в місті Одесі знаходяться в кадровому апараті ГУ МВС в Одеській області, в зв'язку з чим ОСОБА_5 мав отримати трудову книжку не у відділі ГУ Держфельдслужби, а у ГУ МВС в Одеській області, про що його було повідомлено в усній формі під час ознайомлення з наказом відділу ГУ Держфельдслужби №116 10 серпня 2012р. про звільнення з Держфельдслужби.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області явку представника до судового засідання не забезпечив, повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу №6 від 11 січня 2012 року «По особовому складу» Відділу головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Одесі ОСОБА_5 призначено на посаду офіцера фельдзв'язку Відділу головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Одесі.

30.07.2012 року ОСОБА_5 звернувся до Начальника Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Одесі з рапортом про звільнення з фельд'єгерської служби за власним бажанням у зв'язку з незадовільною заробітною платою та ненормованим робочим днем.

Згідно наказу начальника відділу - полковника внутрішньої безпеки Відділу головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Одесі №116 від 10.08.2012 року «По особовому складу» молодшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_5, офіцера фельдзв'язку відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби в місті Одесі звільнено з фельд'єгерської служби у запас Збройних Сил за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням) з 10 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного наказу ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ №410 о/с від 10.08.2012 року.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну фельд'єгерську службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1349-37 від 26 липня 1999 року начальницький склад Державної фельд'єгерської служби України перебуває у кадрах МВС та проходить службу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Зарахування в кадри МВС осіб, призначених у встановленому порядку на посаду начальницького складу відділу Держфельдслужби в місті Одесі, проводиться ГУ МВС в Одеській області з одночасним присвоєнням їм спеціальних звань начальницького складу органів внутрішніх справ. Звільнення з кадрів МВС здійснюється ГУ МВС в Одеській області відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у встановленому порядку.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, відповідно до Наказу МВС України № 08/2с від 10 лютого 1992 р. "Про порядок вирішення деяких питань проходження служби в підрозділах Держфельдслужби України з особами начальницького складу, які перебувають у кадрах МВС України" особові справи та трудові книжки начальницького складу відділу Держфельдслужби в місті Одесі знаходяться в кадровому апараті ГУ МВС в Одеській області. Дана обставина не заперечувалася представником ГУМВС України в Одеській області та в судовому засідання була оглянута особова справа позивача, яка була надана саме представником ГУМВС України в Одеській області.

Судом встановлено, що до кадрів ОВС ОСОБА_5 зараховувся ГУМВС України в Одеській області.

Порядок проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991р. з наступними змінами та доповненнями, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно п.п. «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням- при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Судом встановлено, що після подання рапорту про звільнення з ДФС України за власним бажанням було проведено атестацію, складено атестаційний лист, відповідно до висновку якого ОСОБА_5 займаній посаді відповідає, підлягає звільненню з ОВС та ДФС за власним бажанням згідно поданого рапорту. Позивач з атестаційним листом ознайомлений 01.08.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з наказом про звільнення №116 від 10.08.2012 року позивач ознайомлений 10.08.2012 року, про що свідчить його підпис на зазначеному наказі.

Як пояснили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перед звільненням позивача було засідання атестаційної комісії, на якому заступник начальника Відділу головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Одесі Варешкін І.І. повідомив позивача, що після звільнення він повинен звернутися до кадрової служби ГУМВС України в Одеській області для отримання трудової книжки та військового квитка.

Представник Відділу зазначив, що в день звільнення з позивачем було проведено розрахунок у повному обсязі.

Таким чином, Відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Одесі не мав можливості видати позивачу трудову книжку в день звільнення за її відсутності у останнього.

В той час, з наданих у судовому засіданні пояснень представників відповідачів вбачається, що відповідно до пункту 13 Наказу МВС та Держкомзв'язку № 08/2с від 10.02.1992 року «Про порядок вирішення деяких питань проходження служби в підрозділах Держфельдслужби України особами начальницького складу, які перебувають у кадрах МВС України», ведення і збереження особових справ на осіб начальницького складу, що працюють в підрозділах Державної фельд'єгерської служби України покладено на кадрові апарати ОВС областей, відповідно до підпункту 6.6 пункту 6 Додатка 4 до пункту 2.1.1.4 Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України, яка затверджена наказом МВС № 1276 від 30.12.2005 року «Про затвердження Інструкції з організації обліку кадрів в системі Міністерства внутрішніх справ України» при звільненні особи начальницького складу зі служби в ОВС в трудовій книжці робиться один запис «Звільнений з ОВС» без зазначення посад, які особа займала, згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 та підпунктом 6.2 пункту 6 Додатка 4 до пункту 2.1.1.4 Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України, яка затверджена наказом МВС від 30.12.2005 року № 1276 «Про затвердження Інструкції з організації обліку кадрів в системі Міністерства внутрішніх справ України», трудова книжка, військовий квиток або приписне свідоцтво (для, осіб, які перебувають на спец обліку) фотокартки тощо, зберігаються у кінці особової справи на внутрішньому боці обкладинки в прикріпленому конверті, в зв'язку з чим запис про звільнення здійснювався ГУ МВС України в Одеський області.

Окрім того, представник ГУМВС України в Одеській області зазначив, що оскільки відповідач проходив службу в органах фельд'єгерської служби, згідно наказу МВС та Держкомзв'язку № 08/2с від 10.02.1992 року, в обов'язки ГУМВС України в Одеській області не входило повідомлення позивача про отримання трудової книжки, в той час як сам позивач за отриманням трудової книжки та військового квитка до ГУМВС України в Одеській області не звертався.

Таким чином, позивача було звільнено за власним бажанням згідно поданого рапорта, з наказом ознайомлено в день звільнення та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки в Головному управлінні МВС України в Одеській області. Однак, позивач для отримання трудової книжки не з'являвся, в зв'язку з чим суд не вбачає з боку відповідача протиправності його дій або бездіяльності, а як наслідок відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу .

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом під час розгляду справи не виявлено обставин, які б могли слугувати підставою для стягнення моральної шкоди.

Будь-яких доказів неможливості влаштування позивача на нове місце роботи, у зв'язку з відсутністю трудової книжки, представником позивача не надано.

Позивачем не зазначено та не доведено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода та не наведено жодних обґрунтувань з приводу її розміру, тому підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди судом не встановлено.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у м. Одесі, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 55 317, 99 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 червня 2014 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк