Решение № 3938105, 22.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р. Справа № 38/176-09

вх. № 4390/6-38

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Штельмах І.О. - за довір. б/н від 01.06.2009 року, відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "УРНВФ "Техпромсервіс", м. Харків

до ВАТ "Турбогаз" м.Харків

про стягнення 79244,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-Російська науково-виробнича фірма “Техпромсервіс” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення на його користь з відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Турбогаз” 70156,91 грн. заборгованості за спожиті за договором від 24.03.2008 р. № 2403-1 послуги та 9087,72 грн. пені.

Під час розгляду справи, позивач, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив позовні вимоги. Просить стягнути з відповідача 75180,85 грн. основного боргу, 10420,7 грн. втрат від інфляції та 13100,00 грн. пені.

В позовній заяві також міститься клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, рахунки та інше майно відповідача де б таке не знаходилось.

Відповідач представника в судові засідання не направляв, відзиву на позов суду не надавав. Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не з’явився. Про час і місце судового засідання відповідачу за його адресою було належним чином повідомлено. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, що підтримав позовні вимоги та клопотання про забезпечення позову, суд встановив наступне:

Між сторонами було укладено договір від 24.03.2008 року № 2403-1 (далі – договір), предметом якого є зобов’язання позивача здійснити монтаж кабельних трас та підключення електротехнічного обладнання на об’єкті у м. Сєверодонецьку.

На виконання умов договору відповідачем сплачено авансування виконання робіт в сумі 112830,48 грн., що вбачається з витягу з рахунку позивача від 26.03.2008 року.

Відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт від 29.08.2008 року № 9 за серпень 2008 року позивач виконав для відповідача роботи на суму 167464,80 грн. Обсяги та ціна виконаних робіт також вбачається з довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року.

Одночасно з прийняттям виконаних робіт позивач передав, а відповідач прийняв залишки невикористаних позивачем матеріалів за видатковою накладною від 29.08.2008 року № РН-0000002 на суму 20546,53 грн.

У відповідності до п. 2.3. договору відповідач зобов’язався протягом 10-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт, тобто до 08.09.2009 року включно.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, як Господарський кодекс України, так і Цивільний кодекс України вимагають належного виконання боржником свого зобов’язання перед кредитором у відповідності до положень договору та чинного законодавства.

Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором сторін та законом одностороння відмова від зобов'язання не встановлена.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 33 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення 75180,85 грн. заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позов в частині вимог про стягнення 75180,85 грн. основної заборгованості підлягає задоволенню як підтверджений належними доказами та такий, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Втрати позивача від інфляції внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання по договору за період з вересня 2008 року по квітень 2009 року включно становлять 10420,7 грн., з розрахунку 75180,85 грн.х1,011х1,017х1,015х1,021х1,029х1,015х1,014х1,009=85601,55-75180,85=10420,7 грн. Позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Згідно п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати наданих робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

З заявлених позивачем до стягнення 13100,00 грн. пені, суд вважає обґрунтованою суму у 8981 грн. 59 коп. за період з 09.03.2008 року (початок прострочення) по 09.03.2009 року (182 дні), оскільки згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Законом та договором інших правил щодо спірних правовідносин не встановлено.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою пеню в сумі 8981 грн. 59 коп. В решті позовних вимог про стягнення пені належить відмовити.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову через відсутність доказів наявності обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду справи з відповідача слід стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 945,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. Решта витрат по сплаті державного мита підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Турбогаз” (61003, м. Харків, пров. Дубового, 6/4, код в ЄДРПОУ 00158787) та користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Російська науково-виробнича фірма “Техпромсервіс” (61099, м. Харків, вул. Танкопія, 8-Б, кв. 72, код в ЄДРПОУ 25468307) – 75180 грн. 85 коп. основного боргу, 10420 грн. 70 грн. втрат від інфляції, 8981 грн. 59 коп. пені, 945 грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Клопотання позивача про забезпечення позову відхилити.

Повний текст рішення підписано судом 23 червня 2009 року.

Суддя